Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 07.03.2010

Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2004. – Т.13. – 592 с. – C.300-311.

Наукове археологічне вивчення території сучасної Хмельниччини було започатковане в національній українській історичній науці влітку 1883 р. видатним ученим В.Б.Антоновичем. В кінці ХІХ ст. – 20-ті роки ХХ ст. були проведені численні розвідки й обстеження, такими добре знаними дослідниками як Є.Сіцінський, К.Широцький, М.Рудинський, В.Геринович, О.Ольжич (Кандиба) та іншими, працювали десятки археологічних експедицій різних академічних установ, музеїв і краєзнавчих товариств. Зусиллями цих подвижників, а найбільше подолянина Євфимія Сіцінського, на ниві археології здобуто досить значний матеріал про різнопланове життя населення краю від найдавнішої доби.
Певний внесок у фрагментарне висвітлення вкладу Є.Сіцінського в археологічне вивчення Поділля зробили вчені В.Зборовець [1], Ю.Філь [2], І.Винокур [3], Л.Баженов, О.Баженов [4], В.Прокопчук [5], які розкрили деякі аспекти дослідження ним археології Поділля.
Євфимій Йосипович Сіцінський народився 15 жовтня 1859 року в с.Мазники Летичівського повіту на Поділлі (тепер Деражнянського р-ну Хмельницької обл.) в сім’ї священика. Ще під час навчання на церковно-історичному відділенні Київської духовної академії присвятив себе історії та археології Поділля, співпрацював з В.Антоновичем і М.Грушевським, з якими провів низку археологічних розкопок в різних регіонах краю. Брав постійну участь в багатьох археологічних з’їздах, що відбувалися на Україні і в Росії. Заснував перший на Поділлі історико-археологічний музей з надзвичайно цінними збірками з археології, української архітектури, малярства, різьби, етнографії, великої бібліотеки рукописів і стародруків та інших цінних видань з історії Поділля, був незмінним директором цього му¬зею в 1890–1922 рр. [6]

Є.Сіцінський, розробляючи і досліджуючи історію Поділля, працював у двох напрямках: на підставі архівних, документальних матеріалів і давньої літератури підготував ряд оглядів загально-довідкового характеру, що охоплювали всю територію краю, перейшовши до більш докладних описів окремих явищ і регіонів; з другого боку, він збирав і досліджував на місці історичні пам’ятки, робив синтетичні нариси, що висвітлювали і з’ясовували особливо важливі історичні факти і певні культурні течії [6]. Про перші свої археологічні розвідки Є.Сіцінський видрукував в “Археологической летописи Южной России” статтю “Раскопки у д.Приворотье Маковец¬кое Каменецкого уезда” (1899 р.) [7], а в 1901 р. ним була складена та опублікована “Археологическая карта Подольской губернии” [8], яка займає особливе місце серед його праць. У ній він подав докладні відомості про стоянки доісторичної людини, усі відомі археологічні знахідки, старожитності й скарби Поділля, занотував усі важливі пам’ятки, церкви, костели, синагоги, від найдавніших часів до середньовіччя. Сама назва цієї праці диктувалася вимогами часу, тодішнім замовником та видавничими можливостями [6]. Сьогодні ця археологічна мапа постійно уточнюється, а сучасними істориками, археологами і краєзнавцями створено значну наукову і науково-популярну літературу з давньої історії краю.

Характерним визнанням наукових здобутків Євфимія Сіцінського українською національною елітою того часу, було його членство в Церковно-археологічному та історичному товаристві при Київській духовній академії (1888–1918 рр.), Подільському єпархіальному історико-статистичному Комітеті (1889–1903 рр.), Історичному товаристві Нестора-літописця (1896–1918 рр.), Київському товаристві старожитностей і мистецтва (1896–1918 рр.), Науковому товариства імені Т.Шевченка у Львові (1899–1937 рр.), Московському археологічному товаристві (1902–1918 рр.), Подільському Церковному історико-археологічному Товаристві (1903–1920 рр.), Українському науковому товаристві в Києві (1906–1918 рр.), Кам’янець-Подільському науковому при ВУАН товаристві (1925–1929 рр.) та багатьох інших. Будучи обраним приват-доцентом Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету по кафедрі археології та історії Поділля, він 14 березня 1919 р. прочитав обов’язкову вступну лекцію “Значення церковної археології при сучасному стані православної церкви на Україні”, виявивши, як лектор, неабияку наукову підготовку, вміння доступно і аргументовано висвітлювати важливі питання навчальної дисципліни. Разом з тим, на історико-філологічному факультеті він прочитав лекції “Загальний огляд історії Поділля”, “Найдавніші сліди існування людини на Поділлі”, “Стародавні племена й народи на Поділлі”, “Кам’янець, археологія та історичні пам’ятки” та інші [9].

В серпні 1920 р. Кам’янецький церковний історико-археологічний музей був переданий Подільському Товариству охорони пам’яток старовини та мистецтва і перетворений на загально-археологічний музей. На об’єднанім зібрані членів Товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва і членів Церковного історико-археологічного Товариства було вирішено об’єднатися в одне товариство, але воно скоро припинило своє існування, тому що в кінці 1920 р., на підставі загального розпорядження радянської влади, був організований “Кам’янець-Подільський Комітет охорони пам’яток старовини, мистецтва і природи” (“Камподкост”), який в 1921–1922 рр. був офіційним осередком всіх археологічних досліджень на Поділлі, а всі колишні науково-археологічні товариства були закриті. Очолив “Камподкост” історик П.Клименко, а його членами стали Є.Сіцінський, В.Гагенмейстер та інші. Комітет, намагаючись дещо робити в області археології, влітку 1921 р. провів пробні розкопки у фортеці, на городищі біля с.Привороття-Маківське, могил (курганів) на приміських полях, але ці розкопки нічого не дали. В червні 1921 р. “Камподкост” влаштував в Інституті народної освіти (ІНО) археологічну виставку [10], на якій Є.Сіцінський прочитав свою лекцію “Знахідки палеоліту і неоліту на Кам’янеччині” [11].
Крім того, 4 квітня 1920 р. Євфимій Сіцінський, на зібранні з нагоди 12-ої річниці з дня смерті свого вчителя та наставника В.Антоновича, виступив із великою доповіддю “Археологічні дослідження академіка В.Б.Антоновича”, а також видав для потреб навчального процесу державного українського університету брошуру “Начерки історії Поділля” (1920 р.), в якій розглянув найдавніші пам’ятки існування людини на Поділлі. Пізніше, на підставі значно доповнених даних, він видав першу частину праці “Нариси з історії Поділля” (1927 р.) [12]. Не залишався вчений і поза діяльністю організованої наприкінці 1922 р. при ІНО науково-дослідної кафедри історії та економіки Поділля, згодом – кафедри народного господарства та культури Поділля, яка мало уваги приділяла археологічним дослідженням [13].

В 20–30-і рр. ХХ ст. В.Геринович і Є.Сіцінський опублікували змістовні розвідки про трипільські енеолітичні стоянки на Кам’янеччині. Крім того, Сіцінський, за результатами своїх археологічних досліджень, видав працю “Матеріали до археології Західного Поділля” [14]. Проте найбільш інтенсивне археологічне вивчення Поділля розпочалося лише в 1924 р., коли голова Всеукраїнського Археологічного Комітету академік О.Новицький і вчений секретар М.Рудинський своїм листом від 9 липня 1924 р., підтвердили, що “археологічні досліди ВУАК, заплановані в Кам’янецькому окрузі протягом 15.07.–15.08.1924 р., є одним з ударних загонів Комітету в цьому році”. Ці археологічні дослідження на Поділлі проводилися М.Рудинським спільно з подільськими археологами Є.Сіцінським та В.Гериновичем аж до 1929 р. [15]

У 1925 р. при історично-археологічному музеї виник ще один культурно-науковий осередок – Кам’янець-Подільське Наукове при Всеукраїнській Академії наук Товариство [16], його головою обрано О.Полонського, заступником голови – Є.Сіцінського, ученим секретарем – В.Зборовця [17]. Відмічаючи успіхи науково-дослідної роботи на Поділлі, В.Січинський у 1925 р. писав, що Є.Сіцінський прочитав декілька рефератів із своїх “Нарисів по історії Поділля”, значна частина яких присвячена пам’яткам старовини [18].
Враховуючи наукові здобутки Євфимія Сіцінського з вивчення історії, етнографії та археології України, Всеукраїнський Археологічний Комітет ВУАН своїм мандатом №2516 від 9 червня 1925 р., за підписом секретаря ВУАН – академіка А.Кримського і голови ВУАК – академіка Новицького, доручив йому зробити археолого-етнографічні розвідки, розкопки, оглянути, зробити світлини, зарисовки й обміри пам’яток старовини, мистецтва й побуту на території декількох регіонів Подільської губернії і просив усі державні установи, партійні і громадські об’єднання та окремих осіб всіляко допомагати йому в проведені досліджень та вивчення Поділля [19].

Крім того, спільна археологічна експедиція Кам’янець-Подільської науково-дослідної кафедри поділлєзнавства (В.Геринович) і археологічного музею (Є.Сіцінський) провели у 1925 р. розкопки неолітичної стоянки поблизу с.Велика Мукша (Кам’янеччина). Експедицією було зафіксовано 40 енеолітичних поселень, а виявлені її учасниками численні господарські речі, знаряддя праці передані до археологічного музею. В період з 27 березня по 22 травня 1925 р. Є.Сіцінським також були проведені археологічні розкопки на Карвасарах (передмістя Кам’янця-Подільського), проте рукописний звіт про ці дослідження – “Матеріали про розкопи льоху під фортецею на Карвасарах” [20], так і залишився до цього часу не надрукуваним.

У 1925–1926 рр. археологічна експедиція ВУАК під керівництвом члена-секретаря комітету М.Рудинського, при активній участі подільського археолога Є.Сіцінського, досліджувала енеолітичні стоянки трипільського типу біля сіл Студениця, Бакота, Стара Ушиця, Калюс, Калачківці, Лоєвці, Кадиївці (Поділля). Учасниками експедиції було виявлено, обстежено і взято на облік 21 пам’ятку трипільської культури, зібрано досить великий речовий матеріал, який, на превеликий жаль, відправлено до Києва [21]. За результатами цих досліджень М.Рудинський видав свою працю “Досліди на Кам’янеччині” (1927 р.) [22].

Вчений секретар Наукового Товариства В.Зборовець в січні 1926 р. у своїй статті “Цікаві старовині знахідки”, відмічаючи внесок подільських археологів і краєзнавців в дослідження краю, вказував, що початок археологічних досліджень трипільської культури на Кам’янеччині належить науковому співробітнику археологічного музею Є.Сіцінському та завідуючому художньо-промислової профшколи В.Гагенмейстеру. Ними під час експедицій та розкопок в селах Фурманівці, Баговиця (Кам’янеччина), було знайдено багато цікавих залишків трипільської культури, ще дуже мало дослідженої на Поділлі, а тому їхні знахідки є дуже цінними здобутками у вивчення історії подільського краю [23]. За результатами своїх археологічних розвідок, вчений прочитав 26 січня на засіданні Наукового Товариства доповідь “З розшуків Трипільської культури” [24]. У квітні цього ж року В.Зборовець в статті “В Науковім Товаристві” писав, що останнім часом з’являється все більше й більше нових і дуже цікавих відомостей про минуле Поділля, які вказують на найдавніші сліди існування та перебування людини на теренах краю [25]. А вже 18 квітня, член Наукового Товариства Євфимій Сіцінський о 6 годині вечора виступив на засіданні Товариства у приміщенні археологічного музею, з доповіддю “Найдавніші сліди існування та перебування людини на Поділлі”, в якій висвітлив результати проведених ним археологічних досліджень та виявленні знахідки трипільської культури на Поділлі [26].

Крім того, Є.Сіцінський, як науковий співробітник музею, здійснив у 1926 р. самостійні археологічні розвідки і розкопки пам’яток трипільської культури по берегах річок Збруч, Жванчик, Смотрич, Мукша, Тернава (притоки Дністра). Під час цих експедицій ним було виявлено і обстежено 12 трипільських поселень, а зібраний значний матеріал він передав до археологічного музею [27]. Проте, на жаль, підготовлена дослідником за результатами цих розвідок праця “Розшуки трипільської культури на Ка¬м’янеччині” з замальовками багатьох городищ, в т.ч. малюнками частини Троянового валу, так і залишається досі в рукопису. В цій праці вчений подав досить детальні описи своїх досліджень трипільської культури, а також щодо проведення М.Рудинським в серпні 1926 р. розвідок та розкопок на теренах Поділля: в с.Кадиївці [28], в урочищі “Городище” над річкою Тернавою та біля кладовища Китайгорода [29].

Як писав у своїй статті “В Кам’янецькому Науковому Товаристві” Ю.Філь, вчений секретар Наукового Товариства, в археологічному музеї 3 жовтня 1926 р. на засіданні Товариства Є.Сіцінський зробив доповідь “Ар¬хеологічні розвідки на Кам’янеччині за минуле літо” [30], відмітивши, що розкопки, проведені вченим спільно з представниками ВУАН під керів¬ництвом відомого археолога М.Рудинського в с.Кадиївці, дали дуже добрі результати, ними було віднайдено посуд та інші залишки трипільської куль¬тури, а всі знахідки експедиції передані до Кам’янецького музею. Ю.Філь також відмітив, що до найбільш цінних археологічних знахідок експедицій 1926 р. належить відкритий у с.Велика Мукша “скриньковий гріб” (часів енеоліту) [31].

У 1927–1928 рр. археологічні експедиції ВУАК під керівництвом М.Рудинського, при сприянні подільських археологів та краєзнавців, досліджували відкриті ними три верхньопалеолітичні стоянки ориньякського типу, розташовані на високому лівому березі р.Тернава, на схилі плато над каньйоном і її лівої притоки Окунем, на ділянці Базів Горб поблизу с.Китайгород. Серед великої кількості зібраного крем’яного інвентаря, найбільшу цінність має листоподібний наконечник дротика з двобічною обробкою поверхні плоскою ретушшю. Так, у 1927 р. подібні стоянки були відкриті М.Рудинським на березі р.Тернави на ділянці Монастирисько, в одному кілометрі на північний схід від с.Врублівці і на краю плато над студеницькими печерами Білої гори. Характеризуючи свої успіхи щодо археологічних досліджень подільського краю, М.Рудинський, у листі від 5 лютого 1928 р. до відомого історика України Д.Яворницького, писав: “А тут набігло такого багато нового й цікавішого, що просто не знаю, що й робити. Понаходив я палеоліту на Поділлі, аж у трьох пунктах! Ото країна! І, знов же, не вивчена зовсім. Треба їхати на Поділля. Там, знаєте, на кожнісінькому кроці древності, та й які! І ранній-праранній неоліт, і трипільська культура, і печери – просто очі розбігаються …” [32].

Перейти до частини 2

Доречно:

1. А.М.Трембіцький. ДО ІСТОРІЇ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Є.Й.СІЦІНСЬКОГО НА ПОДІЛЛІ (частина 2)
2. Винокур І.С. Історико-археологічні дослідження Ю.Й.Сіцинського
3. Л.В.Баженов. ПОДІЛЛЯ В НАУКОВО-КРАЄЗНАВЧІЙ СПАДЩИНІ В.К.ГУЛЬДМАНА (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ). (частина 2)
4. Л.В.Баженов. ПОДІЛЛЯ В НАУКОВО-КРАЄЗНАВЧІЙ СПАДЩИНІ В.К.ГУЛЬДМАНА (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ). (частина 1)
5. Ігор Скочиляс. НАМІСНИЦЬКИЙ ПОДІЛ ЛЬВІВСЬКО-ГАЛИЦЬКО-КАМ’ЯНЕЦЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЄПАРХІЇ НА ПОДІЛЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI–XVII ст. (частина 1)
6. Ігор Скочиляс. НАМІСНИЦЬКИЙ ПОДІЛ ЛЬВІВСЬКО-ГАЛИЦЬКО-КАМ’ЯНЕЦЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЄПАРХІЇ НА ПОДІЛЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI–XVII ст. (частина 2)
7. Лариса Божко. Викладання народного мистецтва в школі В.Гагенмейстера на Поділлі (1920-1930-і роки)

Категорії: Історіографія, Бібліотека, Культурні діячі, Персоналії
Теги: історія, дослідження, Кам’янець-Подільський, Поділля, Рудницький, Сіцінський Є., Трембіцький А.М.