Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 15.12.2010

На конкурс

Особливе місце серед історико-архітектурних об’єктів Кам’янці-Подільського належить оборонним спорудам. Першість серед яких звісно займають Стара та Нова фортеці. Так сталось, що історія кам’янецької фортеці є предметом вивчення багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Лише у понад тридцяти сучасних виданнях знаходимо відомості по історії міської фортеці. Зокрема це і Баженова С., Василевський М., Данілов І., Дроздовська Г., Задорожнюк А., Карбовський О., Ковалевська С., Козлова Н., Мунтяну С., Ридуш Б., Петров М., Нестеренко В., Осетрова Г., Трубчанінов С., Тюпич А., Тараненко А., Терлецький А., Хотюн Г., Шкурко С., а також Л. Станіславська, О. Будзей, О. Седак, Ю. Й. Сіцінський, І. С. Винокур, А. Тюпич, Є. Пламеницька, у творах М. П. Старицького, В. П. Беляєва., та ряд інших.

Довгий час вважалося, що Стару фортецю збудовано в другій половині XIV ст. Адже першу в історії згадку про міський замок маємо в грамоті від 7(15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, де цей князь за згодою свого брата Олександра Коріатовича надає кам’янчанам право на кшталт магдебурзького та прямо зазначає, що грамота дається «на замку» в Кам’янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовану в популярних монографіях Євтима Сіцінського (1895), Олександра Прусевича (1915), повторили й радянські дослідники Петро Юрченко (1950), Тетяна Будянська (1961). Комплексні архітектурні дослідження Євгенії Пламеницької та Анатолія Тюпича у 1964-1982 роках, дослідження археологів на чолі з Іоном Винокуром у 1964-1969 роках дозволили значно поглибити історію кам’янецької фортеці та датувати її першопочатки XI-XII століттями (в обережніших версіях – кінцем XII століття). Якщо наявність давньоруського періоду в історії кам’янецької фортеці не викликає сьогодні жодних заперечень у дослідників, то концепція Євгенії Пламеницької, яку доповнила її донька Ольга Пламеницька, про дако-римські першопочатки замку, Замкового мосту та міста взагалі в II—III ст. наштовхнулася на досить сильну протидію істориків і археологів, зокрема Іона Винокура, Миколи Петрова. Звісно М. Петров та І. Винокур змогли на базі писемних та археологічних даних довести хибність дако-римських теоретиків.

Найважливішими документами, які дозволяють досить реалістично уявити, яким був замок у XV-XVI століттях, є два його описи – 1494 року, коли замок передавали новому старості, та 1544 року, коли каштелян Войцех Старжеховський перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер і архітектор Іов Претвич. Ці надзвичайно важливі документи виявив Олександр Яблоновський і оприлюднив 1880 року перший опис, а 1882 році і другий. Замок має досить солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду маємо аж 14 будівельних періодів (від XI століття до початку XIX століття). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду, близького до звичного нам нині, то це середина XVI ст. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Іова Претвича, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Поте надзвичайно швидко починає втрачати останніми десятиліттями.

Надзвичайно цінним джерелом до історії фортеці є опис 1544 р., який ще потрібно детально вивчати. Згаданий опис фортеці вперше було опубліковано 1882 р. Він складений тоді, коли в замку під керівництвом відомого архітектора та військового інженера Іова Претвича (Іокуба Бретфуса) здійснювався капітальний ремонт. Усі дерев’яні будівлі замінювалися на кам’яні. Опис містить конкретну інформацію про башти замку. Зокрема, башта Папська була в південно-східному кутку фортеці, побудована на міцному скельному фундаменті. Під баштою біля земляного валу був влаштований копер – спеціальний пристрій, за допомогою якого робітники доставляли наверх камінь, пісок, вапняк, інші будівельні матеріали. Він складався з кількох вертикальних стійок, важкої гирі та кількох мотузок і канату. Наступною в документі згадується башта Колпак. Під нею між фортечним валом і ровом розміщувалася стара, дуже пошкоджена оборонна споруда для вартових, котрі охороняли від нападу кримських татар та кочівників Хотинську дорогу. До цієї будівлі з боку замку йшов рів для безпечного проходу до неї людей.

З оборонних споруд північної фортечної сторони згадується Рожанка, що в цей час була повністю перебудована. Під нею у каньйоні Смотрича діяла цегельня, де виготовляли цеглу та інші необхідні для будівництва замку матеріали. А поруч у плані вказується Водяна вежа. З неї гарнізон фортеці особливим колесом брав воду для своїх потреб.

Тут же була Стара Рожанка – зруйнована та спустошена вежа. Стіну біля нових фортечних воріт побудували заново. У цьому місці передбачалося збудувати будинок для начальника замку, а поруч виконати таємний хід до річки. Відремонтована в цей час була й інша башта східної сторони замку – Лянцкоронська. Поруч з нею був сарай, де оброблявся будівельний камінь, та дерев’яна невеличка стайня, що належала старості.

У східно-північному кутку фортеці були Нова Східна та Чорна башти й замкові ворота. При вході до замку з лівого боку розміщувався широкий кам’яний спуск, по якому можна було зручно піднімати і опускати до Чорної башти зброю. Тут же було приміщення для гармашів і будівля для матеріалів та інструментів. Тут же було старе підземелля, що слугувало в’язницею.

Від Рожанки до Чорної башти проходив міжстінний прохід. Поблизу каньйону робітники ламали стіну, щоб побудувати тут нові кам’яні укріплення. Тут теж був копер для підняття необхідних будівельних матеріалів та інструментів. 1544 р. на озброєнні гарнізону було 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебуз і 20 мушкетів.

Отже, опис 1544 р. свідчить, що порівняно з попереднім документом Кам’янецька фортеця стала значно більшою, з’явилися нові кам’яні башти та укріплення. В описі також подано короткий опис внутрішнього облаштування фортеці.

Із фортецею пов’язано багато історичних подій та відомих імен. У 1711 р. фортецю відвідав Петро І надавши високу оцінку фортифікаційним спорудам. Недаремно, адже протягом ХIV-ХVII ст. фортеця неодноразово модернізувалась, авторами її модернізації були Спитко Мельштинський, Іов Претфес, Теофіл Шомберг, архітектурне зодчество яких формувало сучасний вигляд фортеці.

У 1885 р. у фортеці перебував, під час військової служби, російський поет К. М. Батюшков, роком пізніше поет-декабрист В. Ф. Раєвський. У 1831 р. під час епідемії холери тут працював військовий лікар, письменник, діалектолог, В. І. Даль. У 1925 р. за постановою Ради Народних Комісарів замок, утому числі деякі інші споруди Старого міста, був оголошений республіканським історико-культурним заповідником.

Кам’янець-Подільська Стара фортеця і досі зберігає таємниці які поступово відкривають дослідники, Так декілька років тому геологи Кам’янець-Подільського індустріального технікуму проводили біля фортеці бурові роботи. На проїжджій частині від Підзамча вони виявили пливун. Він зруйнував підпорну стіну шляху і виніс ґрунтову воду у бік річки Смотрич. Утворився досить великий котлован. Відкрилися фундаментні стіни фортеці глибиною понад 5 метрів. Вони лежать на скельному вапняку, що виступає у вигляді каньйону по долині річки.

Розчистка і розкопка показала, що кам’яні підпорні стіни простягаються і на захід від Старої фортеці до бастіонів нової. У котловані виявлені фундаментні подушки опор старого моста, які пізніше були засипані землею. З півдня у стіні є отвір шириною 2,5 і висотою 5 метрів, через який, напевне, пропускалася вода.

Таким чином, під землею виявлені споруди, які є продовженням поверхневих стін фортеці і похованого під насипним ґрунтом моста з воротами, рештки якого збереглися у котловані. Це дає можливість зробити такі висновки. Територія укріплення, яка займає всю мисову частину, півострова, має стіни і башти, збудовані на скельному фундаменті, а потім засипані землею. Одинадцять башт сполучаються між собою ходами, які йдуть по оборонних мурах. Ходи ці будувалися на скелях, а потім засипалися.

Отже, протягом свого існування з XII століття фортеця, будучи староруською оборонною спорудою, перебудовувалася з дерев’яної у кам’яну в середині XIII століття, у ХV і в середині XVI ст. На початку XVII століття споруджуються бастіони. Остання перебудова наприкінці XVIII століття надала їй сучасного вигляду. А також можна говорити, що історія фортеці продовжує наповнюватись та досліджуватись і сьогодні. Так, протягом 2008-2010 р. проведено ряд реставраційних робіт північної стіни та укріплень замку. На території фортеці минулими роками велись зйомки фільму «Тарас Бульба», який вийшов в світовий кінопрокат. Літом 2010 р. проводились археологічні дослідження, участь в яких також брали студенти та науковці КПНУ ім. І. Огієнка.

Використана література:

1. Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського / Олег Будзей. — Львів, 2005. — С. 89-97.
2. Нестеренко В. Кам’янецька фортеця. Перший опис. Опис 1544 р. // www.kp.khmelnitskiy.ua
3. Станіславська Л. Стара фортеця / Людмила Станіславська — Кам’янець-Подільський, 2002. — 56 с.
4. Стара фортеця в Кам’янці-Подільському // http://k-p.net.ua/istoria/forteca.shtml
5. Терлецький А. «Підземні споруди фортеці» // www.city-tour.cv.ua

Яблонська Діана, студентка 1 курсу

історичного факультету КПНУ імені Івана Огієнка

Доречно:

1. Відновлюємо знищуючи, або наслідки «реставрації» Старої фортеці
2. До історії фортеці Кам’янця-Подільського
3. Історія церкви Св. Георгія на Польських фільварках
4. Дослідження Казанського собору у Кам’янці-Подільському: історія, архітектура, історіографія
5. Расщупкін О., Трубчанінов С. Кам’янець на Поділлі: туристичний путівник
6. Солоп В. Фортеця чи замок?
7. Кам’янець–Подільський у другій половині XVII – XVIII ст. у малюнках та гравюрах

Категорії: Архітектура, Загальна, Конкурс, Оборонні укріплення
Теги: історія, історичний факультет, археологи, дослідники, Кам’янець-Подільський, Комарова Ольга, Конкурс, оборонна архітектура, Стара фортеця, Старе місто, студентка, теорії, Фото, Яблонська Діана