Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Buchkovsky.sasha on 14.12.2010

Костел св. Михаїла Архангела. Фото Комарової Ольги (2010)

На конкурс

Кам’янець ввійшов в релігійну  історію краю  не лише як центр римсько–католицької дієцезії,  але й як місто з численними чернечими осередками латинського і візантійського обрядів. Хоча чоловічих монастирів було значно більше і вони були чисельніші за жіночі, але останні зіграли не менш помітну роль в духовному житті громади. Чернечих жіночих обителей за довгий час існування  нашого міста було всього чотири і належали вони  домініканкам, візиткам, уршулянкам  Конаючого Серця Ісуса (сірим уршулянкам і редемптористкам візантійської провінції). При чому, останні два були відкриті за часи незалежності. Але найбільш помітний слід в історію подільського католицизму залишив, як і найдовше діяв, домініканський кляштор св. Михаїла.

Сам орден домініканок або ІІ орден проповідників був заснований  святим Домініком  Гузманом  в 1206 році. Першим монастирем новоутвореного чину став кляштор  Пресвятої Богородиці в  французькому Прулі [ 2, c. 50]. Орден так поширився, що вже станом на початок ХІІІ ст. в Європі діяло близько 150 монастирів з 7500 насельницями [ 1, c. 1678; 5,]

Перша спроба домініканок утвердитися в  місті припадає на початок XVIII ст. Основоположницями  першого монастиря були дві черниці: Єлизавета Велюнська і  Єлизавета Чепловська. Остання приходилась сестрою кам’янецького каштеляна,  і в молодості була послідовницею кальвіністичної єресі. Але згодом повернулася в лоно Католицької Церкви і вступила до ІІ ордену святого Домініка (домініканок). Спочатку  прибулі черниці оселилися в будинку, що належав пані Струйській. Коли ж кількість послушниць збільшилась, виникла нагальна потреба в новому  просторішому приміщені. Єлизавета Чепловська, яка на той час була абатисою, тоді отримала в якості пожертві від Катерини з Сулимів Улинської землю неподалік Руської брами, майже на самому березі Смотрича. Там було засновано монастир честь св. Михаїла Архангела з дерев’яним костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії [ 5, с. 61]. Офіційно монастир був затверджений капітулами у Старокостянтинові  1617 році та Львові 1619 р. [ 3., с 162]. Монастир діяв виключно на пожертви  жителів міста, членів магнатських родів та місцевої і королівської влади. Так, польський  король Сігізмунд ІІІ  в 1631 р. передав монахиням село Новоселку, друга назва якого Жабинці, а три роки раніше монастир отримав у користування від Миколи Потоцького село Пудливці. Монахині володіли ще й земельними ділянками і самому місті. Відомо, що станом на  1734 р. черницям належали садиби на центральній площі міста та в долині Смотрича. Крім цього, у 1643 Марія Могилянка, по першому шлюбу Потоцька, пожертвувала їм палац Потоцьких біля башти Стефана Баторія. Її дочка Софія Вікторія Потоцька, при вступі до  монастиря  у якості  батьківського передання внесла значну суму в 25 тисяч злотих. На ці кошти почали зводити кляштор на землі подаровані Потоцькими неподалік їхнього палацу. Келії майже були готові, коли турки в 1672 році захопили місто. Черниці були змушені покинути Кам’янець і переселитися до Жовкли. [4, с. 167]. Будівлі знову почали виконувати функції монастиря лише після відходу турків в 1699 р. Але діяв він тільки до 1707 року, коли померла остання його насельниця, а приміщення прийшло в запустіння. Через  рік в місто прибули нові черниці, які оселилися в келіях, що знаходились  в майже аварійному становищі. Тому сестри змушені були перенести місце проживання  на теперішнє місце. Новий монастир  затвердив біскуп  Ян–Анджей Прухницький в 1709 році. Його фундаторами виступили Катажина Френдро, Барабара Корчевська та  Стефан і Станіслав з роду Гораздовських. Вони придбали за 3000 злотих у брата домініканця  Юзефа Моцарського  приміщення  неподалік монастиря  братів менших (францисканців) [4, с. 167]

Костел для черниць на честь святого Михаїла Архангела був збудований в період з 1712–1720 роки. Головний вівтар консекрував єпископ Рупневський в 1720 році, а наступного року освятив ще 4 бічні вівтарі. До побудови святині могли долучитися один з перебуваючи на той час військових інженерів, а саме: П. Стубіц, Арчібальт Анджей де Глейден Гловер, Кароль Максимільян Крузер, та Пітер Лагнаско [3, с. 243 ].

Храм являв собою прямокутну споруду ( ззовні 8, 7 x 8,3 м  )склепінчастого нар тексу 8 м у висоту та склепінчастої нави 12 x 20 м та 9 м заввишки, розділеної на чотири трахеї[ 3, c. 242 ]. Інтер’єр храму був просякнутий ідеєю чистоти і незайманості. Стіни були прикрашені ліпниною і стуковим декором. [ 5, c. 270] . Костел відносно кляштору розміщувався  паралельно до північного корпусу. Головний вівтар святині  був присвячений Непорочному Зачатті Пресвятої Діви Марї, на заслоні якого знаходився образ Матері Божої святого Розарія Бічний вівтар був присвячений св. Домініку У загальному відношені фасад костелу виглядає як великий сплющений портик all’ antika у бароковый інтерпритації. [5,  с. 296].

В 1750 році в відбулась пожежа.  Тому  на пожертви Яна Потоцького в 50-роках під керівництвом відомого архітектора Ян де Віте  відбулася реконструкція, внаслідок якої розбудували кляштор в північному напрямку. З Західної сторони  постав новий двоповерховий  будинок для келій, завдовжки 60 м.  Північне крило стало  перпендикулярно до західного. Вхід до святині був перенесений на вулицю Єзуїтську. Нартекс, що примикав до західного корпусу, відокремили від нави глухою стіною.  Головним фасадом костелу відтоді став східний. Вхід з того боку був обрамлений білокам’яним арвольфом і фланковими лопатками, висунуто площину фасаду і над ним розміщено балкон. Трикутній фронтон при оздоблено плоскими волютами, що тягнуті в тиньку. Центральну частину фасаду акцентовано по осі арковим отвором і фланкові спарованими пілястрами коринфського ордера, а кути оздоблено по висоті пілястрами. Бічні фасади вирішено ритмом широких на ширину віконних простінків, пілястр з розташованими між ними в два яруси вікнами. Загалом після перебудови, монастирський комплекс наблизився за стилем до кафедрального костелу свв. Петра і Павла [3,  242; 5, c. 162 ].

Монастир домініканок діяв  до 1866 року, коли його після другого  польського повстання 1863-1864 рр. ліквідували російська влада. Храм функціонував як католицький до  1906 року,  коли його було переосвячено  на православну церкву [ 3, c. 244 ].

Присутність жіночого  домініканського монастиря означало той факт, що  на той католицизм вже вкоренився на наших землях, адже закриті чоловічі  та жіночі монастирі не наважувались засновувати на місійних територіях, де  вони серед іновірного  місцевого населення не користувались пошаною та привілеєм сакральної недоторканості.  Тобто, Католицька Церква вже в ХVI ст. не боялась за своє майбутнє на подільських землях,  і судячи за сучасну статистику приходів і вірних, є  впевненою у завтрашньому дні.

1. Католическая энциклопедия: Словарная  часть: У 4 т. Т. / Гл. ред. . Гл. ред.  Г.  Церох. – М.: Изд – о  оо. Францисканцев, 1996 – 2002.
2. Лакордер И. Жизнь святого Доминика. – Москва, 1915. -  302 с.
3. Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. – Кам’янець – Подільський: Абетка. – 2005. – 306.
4. Сіцінський Е. Город Каменец – Подольский. Историческое описание. – К.: Тип. С. В. Кульженко, Новоелизаветинская ул., соб. 9. – 1895.
5. Урсу Н. О. Мистецька спадщина домініканського ордену на території України XVII – XIX ст. – Кам’янець – Подільський: Вид. пп Зволейко Д. Г. – 2007. – 368 с.

Бучковський Олександр, студент 2 курсу

історичного факультету КПНУ імені Івана Огієнка

Доречно:

1. ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА XVII—XVIII ст.
2. Кам’янець–Подільський у другій половині XVII – XVIII ст. у малюнках та гравюрах
3. Домініканський костел Святого Миколая. Фото Сергія Доманіцького (2010)
4. Діяльність ордену єзуїтів в Кам’янці – Подільському в XVI – XVII ст.
5. Дослідження вірменського храму св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам’янці-Подільському
6. Кафедральний костел Святих Петра і Павла на старих листівках поч. ХХ ст.
7. Короткий нарис з історії Свято–Троїцької церкви в Кам’янці–Подільському

Категорії: Архітектура, Загальна, Конкурс, Сакральні споруди
Теги: Бучковський Олександр, домініканки, Кам’янець – Подільський, Кам’янець-Подільський, Конкурс, костел св. Михаїла Архангела