Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Пагор Валентин on 10.05.2011

На конкурс

Чільне місце серед засновників краєзнавчої школи 60-х рр. ХІХ ст. на Поділлі належить Михайлу Орловському. До цієї видатної постаті в своїх дослідженнях зверталися Л. В. Баженов [2;3;4], В. С. Прокопчук [21], O. M. Кошель [6] та інші. Проте діяльність вченого вивчена недостатньо, а тому варто ще раз звернутися до його постаті.

1888 року “Подольские епархиальные ведомости” писали про нього: «Протоієрей Михайло Орловський за своїм світлим розумом, широкими історичними знаннями належав до числа кращих пасторів Поділля… був найвидатнішим у середовищі бідного сільського духовенства, письменником на ґрунті історії краю…” [5, c. 257].

Народився Михайло Якимович 30 вересня 1807 року (тут і далі датування за старим стилем) у селі Кочубіїв Кам’янецького повіту (сьогодні село Чемеровецького району Хмельницької області) у родині священика. Батьки, не зважаючи на бідність , спромоглися дати сину належну освіту. Спочатку М. Я. Орловський закінчив Кам’янецьке духовне училище, а далі навчався в Кам’янець-Подільській православній духовній семінарії, яку закінчив 1835 року. Тут він захопився читанням художньої та історичної літератури. Михайло Якимович зібрав велику на той час бібліотеку, яка налічувала 249 рідкісних книг і рукописів та стала найкращою з поміж приватних бібліотек Поділля [5, c. 274; 3, c. 27]. Про формування бібліотеки М. Я. Орловський писав: “Книги для моєї бібліотеки почав я збирати з 1824 р., тобто з часу вступу до Подільської семінарії, що безперервно продовжую і досі [1887 року]. Спочатку, через бідність батька, все ж таки полюблявшого читати, а особливо давніх класиків, я не мав ніяких коштів для реалізіції вродженого в мені потягу до створення невеликої бібліотеки, збирав книги поодинці, часто залишаючись без самого необхідного…”[5, с. 272 ]. Бібліофіл склав каталог своєї бібліотеки, яка містила видання ХVI-XIX ст. і використовувалась тогочасними дослідниками.

14 липня 1835 року М. Я. Орловський почав працювати священиком у селі Глядки Проскурівського повіту у Свято-Михайлівській церкві. На відміну від більшості тогочасних сільських священиків, які перетворилися на затурканих обмежених служителів культу, як це описав письменник Анатолій Свидницький у романі “Люборацькі”, він максимально використав перебування у сільській місцевості для потреб творчості й просвітництва [3, с. 28].

Громадську діяльність Михайло Якимович розпочав у селі Глядки з відкриття парафіяльної школи для дітей і дорослих селян віком до 30 років. Водночас він здобув прихильність сільських жителів активним захистом їх інтересів, заступництвом перед чиновниками і поміщиками на посадах з 8 травня 1836 р. депутата, а з 26 вересня 1844 р. – благочинним 6-го округу. З 15 травня 1846 року М. Я. Орловський був співробітником Подільської опікунської ради бідних духовних осіб. Не забував він і про семінарію, якій 1876 року передав з власних зібрань 130 стародруків та рукописів [5, с. 258-260; 3, с. 28].

Михайло Якимович один з перших відгукнувся на заклик єпархіального керівництва про створення історико-статистичних описів міст, сіл, церков, парафій краю і активно включився в роботу. За підрахунками історика Лева Баженова, впродовж 1862-1882 років М. Я. Орловський помістив у “Подольских епархиальных ведомостях” 42 великих історико-статистичних описів, які започаткували в українській історіографії та поділлезнавстві вивчення історії міст і сіл [3, с. 29].

М. Я. Орловський налагодив зв’язки з Калеником Шейковським, якому передав матеріали для праці “Быт подолян”. Також він приятелював з Пантелеймоном Кулішем , якому 1861 року надіслав понад 2000 подільських прислів’їв та приказок. 1300 приказок та прислів’їв було вислано редактору “Киевской старины” Ф. Лебединцеву [5, с. 264; 3, с. 28-29].

Краєзнавець співпрацював з “Подольскими епархиальными ведомостями” ще з моменту їхнього заснування в 1862 році, а з 1865 року входив до редколегії цього часопису. Також він був членом Подільського єпархіального історико-статистичного комітету від його утворення, тобто 1865 року [1, арк. 1-1 зв.], почесним членом Російського географічного товариства (з 9 березня 1860 року), Російського вільного економічного товариства (з 1863 року), Подільського губернського статистичного комітету (з 1 березня 1863 року). Михайло Якимович був відзначений медаллю “За корисні праці” та іншими нагородами (понад 35 різних відзнак) [5, с. 261]. Закінчив він земний шлях 21 жовтня 1887 року.

Для творчості М. Я. Орловського притамані риси об’єктивності викладу фактів, широке використання документальних джерел, порівняльний історико-статистичний метод дослідження. Історію краю він розглядав як невід’ємну частину історії України. Михайло Якимович був змушений писати твори російською мовою за прийнятими тоді стандартами, крізь які чітко простежується просвітницьке зображення самобутності укладу життя на Поділлі українського населення, його духовної та матеріальної культури.

Перу М. Я. Орловського належать багаточисленні праці, зокрема історико-статистичні описи Проскурова [12, с. 181-187], Вінниці [7, с. 300-311], Шаргорода [18, c. 549-559], Ладижина [17, c. 659-671], Бара [8, c. 722-730] , Чорного Острова [9, c. 780-787], Гайсина [11, c. 883-888], Летичева [13, c. 500-508], Могилева [14, c. 367-374], Ямполя [16, c. 581-588], Панівець [10, c. 618-620] та ін. Серед інших праць Михайла Якимовича можна відзначити “Краткие записки о каменецких православных церквях и католических костелах”, “Краткие записки о Подольской архиерейской церкви”, “Народное поверие католических жителей г. Каменца о архиерейской церкви”, “Краткие записки о каменецких православных и других церквях и католических костелах г. Каменца”, “Исторические записки об иконе св. Анны, находящейся у Польских ворот г. Каменца”, “Народное предание каменецких жителей о иконе св. Анны, что у Польских ворот г. Каменца”, “Проект уничтожения православия в присоединенном к Польще крае, во время сейма поданный”, “Краткие сведения о католическом шкаплере, носимом католиками на шее”, “Записки о купельском ксендзе Николае Осецком”, “Краткие сведения о ксендзах м. Николаева и Черноострова”, “Благочестивые обычаи, совершаюшиеся в приходских церквях Подольской епархии между ее жителями, а в великороссийских приходских церквях не совершающиеся”, “Наука о пчелах” та ін. [5, c. 262-263].

Займався Михайло Якимович і пам’яткоохоронною діяльністю. Так, в описі села Панівці Кам’янецького повіту він сумно зазначав: “Так исчезли все следы славы и укреплений пановской крепости, остались только развалины и воспоминания о прежнем величии и могуществе славного некогда местечка Панова… В настоящее время можно это выразить грустною славянскою поговоркою: “Было, и быльем поросло!” [10, c. 620].

Цінні пам’ятки друку та письмо зберігав М.Я. Орловський у своїй бібліотеці. Достеменно відомо, що в його книгозібранні були такі видання, як “Лексикон славянський” Памви Беринди 1627 р., зібрання старовинних приказок 1711 р., “Lexicon medico-galeno-chimico pharmaceuticum” 1551 р., видання панівецької друкарні початку ХVII ст., твори Шафарика, Мациєвського, Марчинського, Клебановського та ін. [5, c. 276-277].

Проявив себе Михайло Орловський і як письменник. Відомо зокрема, що він писав вірші (“Грицько”, “Мандрівка” та ін.) [5, c. 263]. Проте найбільш відомою стала історична повість “Роксолана или Анастасия Лисовская»( 1880) [19], яка було перевидана сучасною українською мовою 2010 року [22]. Повість радикально відрізняється від ряду інших творів українських письменників про Настю Лісовську. Тут автор виклав своє специфічне бачення українки, її чоловіка султана Сулеймана ІІ, їхніх дітей. Автор змальовує Анастасію Лісовську як “не надто красиву”, але з “чаруючи-привабливим поглядом”, кмітливу, рішучу і сміливу, як ту, хто “вирішував долю царств”. Особливо цінним є те, що автор вказує на походження Роксолани з містечка Чемерівці на Поділлі, посилаючись на польських істориків. На початку твору героїня постає в позитивному світлі, але далі з розвитком подій її особа набирає все більше негативних рис. У кінці твору Анастасія Лісовська змальовується як підступна, хитра, віроломна. Негативно зображується образ Сулеймана ІІ, якого автор змальовує жорстоким, грізним , кровожерливим, особою, яка здійснила подвійне синовбивство. У різко негативному світлі зображена постать сина Анастасії – Баязета, який діяв “подібно своїй матері”. У той же час майже не приділяється увага іншому сину – Селіму. Позитивними героями повісті виступають священик Лісовський, Мустафа, Демі-хан, Гірей. Цікавою є розв’язка з Демі-ханом, який, як виявилося, був Демком – колишнім слугою священика Лісовського. Твір є неординарним та емоційно насиченим.

Отже, яскравою зіркою на ниві краєзнавства та письменництва другої половини ХІХ ст. спалахнув Михайло Якимович Орловський, який став одним з найактивніших членів Подільського єпархіального історико-статистичного комітету та одним із засновників подільської краєзнавчої школи ХІХ – початку ХХ ст. М. Я. Орловський написав значний обсяг наукових статей та розвідок, які на втратили своєї актуальності й сьогодні. Окремо слід наголосити на виході в світ історичної повісті про Анастасію Лісовську, що активно стимулювала літературний процес. На превеликий жаль, ім’я Михайла Якимовича було призабуте і лише останнім часом повертається із забуття.

Список використаних джерел:

Державний архів Хмельницької області

Фонд Р-3333. – Сіцінський Євфимій Йосипович (1859-1937).

Оп.1 (1859-1937) – Сіцінський Євфимій Йосипович.

1. Спр. 24 – Авторський рукопис Євфимія Йосиповича Сіцінського “Історичний огляд діяльності Подільського церковного історико-археологічного товариства за 50-річчя (1865-1915)” (1921). 5 арк.

2. Баженов Л.В. Alma mater подільського краєзнавства / Лев Баженов; Кам’янець – Подільський державний університет, Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Центр дослідження історії Поділля. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – 416 с.

3. Баженов Л.В. Михайло Орловський – діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Поділля / Л.В. Баженов // Духовні витоки Поділля: творці історії краю. – Хмельницький, 1994. – С. 27-30.

4. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ – ХХ ст. : Історіографія. Бібліографія. Матеріали / Лев Баженов. – Кам’янець – Подільський, 1993. – 480 с.

5. Доброловский К. Памяти протоиерея Михаила Иоакимовича Орловского / Константин Доброловский // Подольские епархильные ведомости (далі – ПЕВ). – 1888. – 19 марта (№12). – С. 257-278.

6. Кошель О.М. Між церквою і наукою. Історичний нарис діяльності Подільського церковного історико-археологічно товариства (1865-1920) / Олексій Кошель; Центр дослідження історії Поділля Ін-ту іст. України НАН України при К-ПДПУ. – К.; Кам’янець – Подільський: Центр поділлезнавства, 1998. – 69 с.

7. Орловский М.Я. Историческое описание Винницы, уездного города Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 15 апр. (№8). – С. 300-311.

8. Орловский М.Я. Историческое описание заштатного города Бара Подольской губернии Могилевского уезда / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 15 сент. (№18). – С.722-730.

9. Орловский М.Я. Историческое описание местечка Черноострова Проскуровского уезда Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 15 авг. (№20). – С. 780 -787.

10. Орловский М.Я Историческое описание села Пановец Каменецкого уезда Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1862. – 1 окт.(№19). – С. 618-620.

11. Орловский М.Я. Исторические описание уездного г. Гайсина Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 1 дек.(№23). – С. 883-888.

12. Орловский М.Я. Историческое описание уездного г. Проскурова Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 1 марта (№15). – С. 181-187.

13. Орловский М.Я. Историческое описание уездного города Летичева Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1864. – 15 июля (№14). – С. 500-508.

14. Орловский М.Я. Историческое описание уездного города Могилева Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1864 . – 1 июня (№11). – С.367-374.

15. Орловский М.Я. Историческое описание уездного города Ольгополя Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1864. – 15 апр. (№8). – С. 259-262.

16. Орловский М.Я. Историческое описание уездного города Ямполя Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1864. – 15 авг. (№ 17). – С. 581-588.

17. Орловский М.Я. Местечко Ладыжин Гайсинского уезда Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 15 авг. (№17). – С. 659- 671.

18. Орловский М.Я. Местечко Шаргород Могилевского уезда Подольской губернии / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1863. – 15 июля (№14). – С. 549-559.

19. Орловский М.Я. Роксолана или Анастасия Лисовская / Михаил Орловский // ПЕВ. – 1880. – №42. – С. 501-502; №43. – С. 509-510; № 44. – С. 519-520; № 45. – С. 533-535; №47. – С. 556-557; №48. – С. 568-569; №49. – С. 581-583; №50. – С. 601-603; №52. – С. 631-633; №53. – С. 652-653.

20. Празднования юбилея протоирея с. Глядок Михаила Орловского // ПЕВ. – 1885. – 10 авг. (№32). – С. 651-658.

21. Прокопчук В.С. Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність / В.С. Прокопчук; НАН України, Ін-т іст. України, Відділ регіональних проблем історії України; ВСК. – К.: Рідний край, 1995. – 204 с.

22. Хто вона Роксолана? / упоряд. Г.І. Юркова. – Кам’янець – Подільський: ПП «Медобори – 2006», 2010. – 84 с.

Ігор Старенький,

магістрант історичного

факультету К-ПНУ ім.

Івана Огієнка, член НСКУ

Доречно:

1. Баженов Л.В. Михайло Орловський – діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Поділля
2. Прокопчук В.С. Краєзнавець Йосип Ролле
3. Земський кам’янецький хірург Михайло Булгаков
4. Михайло Коцюбинський та Подільска духовна семінарія
5. Володимир Павлович Бєляєв (письменник)
6. ПАМЯТНАЯ КНИГА ПОДОЛЬСКОЙ ГУБЕРНИИ НА 1859 ГОДЪ.
7. Про Подільску губернію до 1859 року

Категорії: Історичні особи, Загальна, Конкурс, Культурні діячі, Персоналії
Теги: краєзнавство, М. Я. Орловський, пам’яткоохоронна діяльність, Поділля, Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет