Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Михайло Петров on 15.01.2010

На основі опису 1700 р. можна відновити забудову і східної перії Польського ринку, яка була представлена кам’яницями і домами. Так, звертаючи увагу на кам’яницю Станіслава Радолінського, зауважимо, що в ній “є одна кімната спереду, у тилі друга дерев’яна порожня, з затиллям порожнім, підвалів два мурованих”. Дім Яна Клочовича зафіксований дев’ятим у четвертій перії, рахуючи від вул. Зарванської. Дім мав “кімнату тильну муровану, склеп нижній мурований один, в тилі возовня, кімнатка спереду, вікнами на ринок” [42].Одинадцятою в шерензі східної перії виступала кам’яниця Войцеха Клочовича. Вона формувалася з “кімнати тильної мурованої з вікнами на тил. Спереду два верхніх склепи і чотири нижніх, на тилі стайня спустошена”. Замикала четверту перію на південному сході кам’яниця Яна Міскевича. Вона “містить склеп верхній з алькиром, вікнами на ринок, а навпроти ще два склепи, пивниця одна мурована нижня, з якої льох земляний, кімнаток прибудованих числом дев’ять, тил оточений муром” [43] і тягнувся аж до вул. Довгої.

Писемні джерела дають підстави говорити про те, що в реальності Польський ринок мав певну нерегу¬лярність. Східна і західна його перії були дещо коротшими [44], аніж північна і південна. Згідно з названим описом східний і західний боки великого периметра ринку містили 14 і 13, а північний та південний – по 15 садиб [45]. Ширина більшості із них становила від 9,3 до 11,6 ліктів (лікоть рівнявся 68,7 см), а довжина, як стверджує О.Пламеницька, – від 50 до 58 м [46]. Порівнюючи ширину кам’янецьких садиб у межах Польського ринку з шириною садиб на майдані Ринок у Львові, Кракові та в інших містах, Ю.Нельговський стверджує, що вона одна і та ж. У той же час вона відрізняється від ширини садиб у тих містах (Тернопіль), які започатковані у XVI ст. [47] Крім того, ділянки під садиби у Кам’янці-Подільському довші, ніж у Львові (43 м) і Тернополі (близько 30 м). Цей факт дає підстави вважати, що розмітку Польського майдану-ринку на окремі ділянки під садиби у Кам’янці-Подільському було проведено у XV ст. згідно з західноєвропейськими містобудівними нормами ХII-XV ст. [48].

На основі писемних джерел з’ясовуємо, що еволюція соціальної топографії Польського ринку сягає у ХУ ст. і підпорядковувалася відповідним містобудівним нормам та міській соціальній історико-топографічній ієрархії. Відомо, що ще у 1514 р. багатий києвлянин Григор збудував на окремому плацу в межах названого ринку солодовню, а ділянку землі для цього виробництва подарував йому король [49]. У 1525 р. будинок на Польському ринку закупив шляхтич Ян Ганцель, за 36 кіп подільських грошей. Люстрація кам’янецького староства 1535 р. засвідчує, що в межах Польського ринку, навколо ратуші, функціонувало 10 різницьких яток, дві з яких належали Якубу Хотинському. По одній – майстрам Вавринці, Марціну, Францішеку і Феліксу. Окремо крамничками володіли Марцін, Станіслав та Ян Хотинський, а також один із кам’янецьких католицьких кляшторів. Вони щорічно сплачували податок від кожної крамниці по 4 злотих [50]. Різники представляли собою заможних і впливових осіб. Зокрема, різник Вавринець займав в той час посаду райці, різник Фелікс в 20-30-і рр. XVI ст. неодноразово обирався лавником, Якуб Альпонка служив підвойським, Ян і Міхал перебували на посадах цехмістрів різницького цеху [51] і т.д.

У 1536 р. кам’янчанин польської юрисдикції Васко свій будинок на Польському ринку продав Станіславу з Галича за 50 гривень. В 1540 р. дім Яна Хочинського, кам’янецького лавника, знаходився також на Польському ринку. В його межах у 1544 р. мешкав і райця Фелікс, будинок якого було оцінено у 50 гривен польської монети, 15 ліктів цвіковського і 15 ліктів вроцлавського сукна. Крім великих будинків, на ринку знаходилися і невеликі житлові споруди, одна з яких у 1545 р. належала купчисі Ганні і була оцінена в 7 кіп подільських грошей [52]. В межах ринку садибами володіли відомі магнати Микола Потоцький та Станіслав Яцімірський. У 1560 р. свої будівлі вони здавали в оренду цехмістрові кравецького цеху Пришлуському. Будинки знаходилися навпроти ратуші, поряд з садибою міського гарматника Станіслава [53]. В межах ринку локалізувалися садиби й таких польських шляхтичів, як Петра Кеби, Єржі Залеського, Станіслава Задка, Станіслава Івлодовського, Яна Котульського та ін.

Між малим і великим периметрами Польського майдану-ринку знаходилася ще й чимала незабудована територія, що виступала місцем для проведення торгів та ярмарок, для розташування складів з різними товарами, а також слугувала у якості громадського центру для вирішення різних міських проблем. Тут виголошувалися королівські укази, рішення подільського сеймика, судові вироки, обговорювалися питання військового характеру тощо. Згідно з середньовічними традиціями, на майдані перед ратушею і по кутах малого периметра проводилося й розпізнавання людей, що помирали в місті з відомих та невідомих причин, а іноді і без свідків [54].

Розташування забудови XV-ХVI ст. у східній частині Ринку польської громади виявлено автором статті у 1979 р. під час дослідження траншеї, викопаної для прокла¬дання труб під газ. У ній було відкрито потужний культурний пласт (0,25-0,75 м) XV-XVІ ст., який тягнувся у північному напрямку від початку будинку №12 і аж до вул.Зарванської, на відстані 8 м західніше від тротуару. У культурних нашаруваннях вдалося простежити залишки лише 6 житлових об’єктів, оскільки решта виявилася досить горілими і зруйнованими. Датується пласт численним археологічним матеріалом ( переважно гончарна кера¬міка, кахлі, підсвічники, монети і т.д.). Відкриття такого потужного культурного шару XV-XVІ ст. у східній частині Польського ринку дає підстави стверджувати, що на ті часи межа його східної перії знаходилася дещо західніше від лінії житлової забудови XVII-XVIII ст. Крім того, житлова забудова XV-ХVI ст. була дерев’яною. Вважаємо, що горілий пласт – це результат великої пожежі, яка мала місце в Кам’янці у 1603 р. [55] Після пожежі місто відновлювали, а в його забудові, в тому числі й у межах Польського ринку, будівельники розпочали активно зводити житлові, на кам’яній основі, та повністю кам’яні житлові і господарські споруди. Не виключено, що саме в той час червона лінія забудови у східній перії ринку була перенесена дещо східніше. Тоді цілком правомірні в даному відношенні висновки Ю.Нельговського про те, що у залишках архітектурних деталей кам’яних підвалів на Польському ринку відображені норми епохи Ренесансу кінця XVІ-XVII ст. [56], а не ХIII-XV ст., як це намагаються без належних мотивованих наукових аргументів “доводити” Ольга та Євгена Пламеницькі [57]. Фантастичною виступає і реконструкція житлової забудови північної перії Польського ринку, запропонованої О.Пламеницькою [58]. Дослідниця безпідставно “запроваджує” в архітектурну біографію Кам’янця XV-XVI ст. типи житлових кам’яних споруд прибалтійських народів.

Упродовж XVIІІ ст. планування і забудова українсько-польського майдану-ринку частково змінювалася. Люстрація міста 1734 та “Розподіл квартир” 1739 рр. засвідчують, що у межах малого периметра ринку розміщувалося вже 30 садиб [59]. План Кам’янця 1773 р. подає їх 32 [60], а опис міста 1789 р. чомусь лише 22 садиби [61]. Документи 1734, 1739 та 1789 pp. дають можливість говорити й про характер забудови та видові ознаки цих садиб. Йдучи за описом 1789 р., зауважимо, що садиби були представлені 15 домами, 15 кам’яницями, 1 кам’яничкою, 1 двориком та 1 домиком [62]. Протягом XVIII ст. змі¬нюється кількість садиб і у межах великого периметра ринку. На 1734, 1739,1773 і 1789 pp. їх кількість відповідно становила 47, 56, 45 та 47 [63]. У другій половині XVIII ст. (1756 р.) на місці трьох садиб із західного боку ринку, в стилі бароко, було зведено будівлю католицької семінарії (зараз приміщення друкарні), а у північно-західному кутку – Тріумфальну арку (1781 р.).

Своєрідною у XVIII ст. виступала і соціальна топографія садиб в межах ринку. Якщо говорити про середринковий квартал (малий периметр) 1734 p., то в його межах можна відтворити таку картину: із 30-и садиб 3 кам’яниці належало міщанам та 1 духовенству. 20-ма домами володіли 11 міщан та її представник духовенства. 2 дворики належало шляхті, а 12 склепиків і склепів–міщанам [64]. У цих садибах мешкали міщани Городський, Гідимін, Тослік, Войцех Шабкевич, Яцетій Бродзянський, Дмитро Стахурський, Григір Чайковський та ін. Відомо, що Войцех Шабкевич і Дмитро Стахурський входили до ради сорока мужів міста [65]. Із 47 садиб у межах великого пери¬метру ринку 1734 р. виявляємо 16 кам’яниць міщан, 8 кам’яниць шляхти та 2 кам’яниці духовенства; 15 домів міщан, 3 – шляхти і 2 – духовенства; 2 дворики шляхти та 1 резиденція [66]. Переважна більшість садиб ринкової забудови відносилася до заможних представників патриціату. Серед них: Ян Баранович – райця українсько-польського магістрату [67]. Його садиба знаходилася у північній перії (бік) ринку. Стефан Бакалович (війт) мешкав у східній перії ринку. В межах ринку зо¬середжувалися садиби лавника Йозефа Вільчко, радців Яна Опученко, Павла Шейна, Григорія Яроцького та ін. Окремі садиби у межах ринку належали і католицькій церкві. Так, у західній перії ринку знаходилася резиденція вікаріїв кафедрального католицького храму, у північній – зосереджувався дім кармелітів, східна перія міс¬тила кам’яницю домініканок та кармелітський дім і південна перія – кам’яницю капітули [68]. Парадоксальним залишається той факт, що у межах ринку на 1734 р. знаходимо лише 3 садиби українських кам’янчан. Серед них доми Андрія Грушки, Богдана Різника і кам’яниця вдови Петра [69].

Подібну ситуацію спостерігаємо у соціальній топографії українсько-польського майдану-ринку і у 1789 р. Із 22-х садиб середринкового кварталу числилося 4 ка¬м’яниці, 15 домів, 1 домик, 1 дворик та 1 склепик [70]. 47 садиб у межах великого периметра ринку на 1789 р. представлені: 17-ма кам’яницями, 27-ма домами, 1 кам’яничкою, 1 двориком та 1 склепиком [71]. У кам’яницях мешкали Габріель Бакалович, Томаш Богданович, міщанин Чайковський, Ян Шагін, Йозеф Вірніцький, Ігнатій Декарпалевич, Шадбей та ін. Актові документи українсько-польського магістрату XVIII ст. засвідчують, що названі особи у соціально-ієрархічній структурі міста займали посади: Ян Шагін – віцесеньйор магістрату, радця, Габріель Бакалович – радця, Шадбей – радця і купець, Томаш Богданович – радця вірменського магістрату і т.д.

42. Описание города Каменца…– Там само.

43. Там само.

44. Там само. – С.121.

45. Описание города Каменца…– С.557-564.

46. Пламеницкая О.А. Особенности средневековой застройки Каменца-Подольского //АН.–1985. – №33. – С.53.

47. Нелъговский Ю.А. О древней застройке города Каменца-Подольского // Проблемы современной архитектуры и историческое наследие Украины. – Киев, 1979. – С.93.

48. Там само. – С.93-94.

49. Kiryk F. Z dziejόw. – S.83.

50. Ibid.- S. 74,83.

51. Ibid. – S.83.

52. Ibid. – S.76.

53. Bialkowski L. Ze wzchodu. – S.20.

54. АЮЗР. – Ч.5. – Т.1. – С.371.

55. Григорян В. История армянских колоний Украины и Польши: армяне в Подолии. –Ереван, 1980. – С.67.

56. Непъговский Ю.А. О древней застройке города… – С.94.

57. Пламеницька Є.М. Дослідження двох житлових будинків у м. Кам’янці-Подільсьюму // Друга Республіканська конференція з історичного краєзнавства. – К., 1982. – С.266-268; Пламеницька ОА. Середньовічна житлова забудова Кам’янця-Подільського // УІЖ. 1987. –№3. – С.128-130.

58. Plamieniecka O. Zabudowa mieczczanska Kamieńca Podolskiego w XVI-XVII w. Geneza-typologia-program funkcjonalny // Biuletyn Historii Sztuki. – R.LVII, 1995. – №3-4. – S.261.

59. Люстрація Кам’янця-Подільсьюго 1734 р. (До питання про житловий фонд українського міста у XVIII ст.) // Український археографічний щорічник. – К., 1993. – Вип.2. – С.216-217; Dyspartament Garnisony kamienieckigo. Kwarterunek Anno Domini 1739 // ЛНБ. – Відділ рукописів. – Ф. Чоловського. – №2243/111. – Арк.1, 2.

60. План Каменца-Подольсюго 1773 г. / РДВІА. – Ф.349. – Оп.17. – Спр.598.

61. Dyspartament kwarter w mieście Kamieńcu Podolskim, r.1789 // ЦЦІА України. – Ф.39. –Оп.1. – Спр.126. – Арк.1, зв., 112.

62. Там само. – Арк. 111 зв., 112.

63. Крикун М.Г. Люстрація Кам’янця-Подільсьюго 1734 р… – С.218-222; Dyspartament Garnisony kamienieckigo… 1739 г. – Арк.4, 5; План Каменца-Подольского 1773 г… –Спр.598; Dyspartament kwarter… r.1789. – Арк. 113, 113 зв., 114, 114 зв., 115.

64. Крикун М. Названа праця. – С.216-217.

65. ЦДІА України. – Ф.39. – Оп.2. – Спр.201. – Арк.354.

66. Крикун М. Названа праця. – С.219-227.

67. Там само. – С.238,262.

68. Там само. – С.243,252.

69. Там само. – С.243-244.

70. Dyspartament kwarter… r.1789. – Арк. ПІ зв., 112.

71. Там само. – Арк.117-118.

Далі буде…

Повернутися до:

частини 1

частини 2

частини 3

Перейти до

частини 5

Доречно:

1. Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 5)
2. Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 3)
3. Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 1)
4. Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 2)
5. ПЕТРОВ М.Б. ТОРГОВЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО З ДЕРЖАВАМИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ У XV-XVII СТ. (частина 1)
6. ПЕТРОВ М.Б. ТОРГОВЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО З ДЕРЖАВАМИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ У XV-XVII СТ. (частина 2)
7. Петров М.Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця ХVII- ХVIIІ ст. (Історіографія. Джерела).

Категорії: Історична топографія, Загальна
Теги: історична топографія, архітектурні типи житлових споруд, вулиці, дослідники, Кам’янець-Подільський, квартали, міські дільниці, оборонні укріплення, Петров Микола, Ратуша, садиби, Старе місто, топографія