Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 29.04.2010

Ратуша — історико-архітектурна пам'ятка XVI—XVIII ст. Тепер тут експозиційні зали пересувних художніх ви­ставок. (Фото С.87)

Винокур І.С., Хотюн Г.М. Кам’янець-Подільский державний історико-архітектурний заповідник: Путівник / Худож. В.В. Ковальчук; Фотозйомка П.М. Березіна. – 2-ге вид., доп. – Львів: Каменяр, 1986. – 158 с.: іл. – С. 81-89.

На площі Центральній Старого міста височить будинок колишнього польсько-українського магістрату — ратуша. Ця оригінальна архітектурна споруда Кам’янця XVI—XVIII ст. була свідком багатьох драматичних подій, і сама стала часткою історії міста.

З розвитком ремесла і торгівлі Кам’янець у часи се­редньовіччя став у один ряд з такими містами, як Київ і Львів. Через нього йшли каравани купців у Крим, Кафу і далі на схід. Як важливий адміністративний, ремісничий і торговельний центр Кам’янець у 1374 р. за магдебурзьким правом отримав самоврядування. Для управління містом з числа заможної верхівки обирались радники і бурго­містри. Коли феодально-шляхетська Польща в 1434 р. за­гарбала Поділля, королівський уряд почав призначати рад­никами своїх представників. Це викликало протест корінного населення руської (української) общини, яку підтримувала і вірменська община. В 1670 р. постановою сейму був ліквідований український магістрат. Міщани бунтували проти свавілля польської феодальної адміні­страції. Так, документ 1667 р. розповідає про спільний виступ українського і вірменського населення проти шля­хетського патриціату та католицької церкви. Коли Поділлям володіла султанська Туреччина, в приміщенні ратуші було турецьке управління. А 1699 р. польська феодальна адміністрація відновила діяльність магістрату. Ратуша, та­ким чином, була центром складного політичного життя Кам’янця.

Спорудження ратуші знаменувало і новий етап у бу­дівельній історії Кам’янця-Подільського. Після сильної пожежі 1420 р. в Старому місті розгорнулося кам’яне бу­дівництво. Через те, що природні умови не дозволяли містові розширюватися територіально (воно фактично знаходилось на острові площею понад 120 гектарів), тут, як і н інших середньовічних містах, забудова стає щільнішою, формується адміністративно-торговельний центр з ринко­вою площею. На початку XVI ст. постала ратуша з вежею. Площу навколо неї творили розміщені з чотирьох боків житлові кам’яниці — характерні для ренесансу дво-, три­поверхові тривіконні будинки, поставлені впритул один до одного. Вони мали типові різьблені у камені дверні портали та обрамлення вікон.

За час свого існування будівля зазнала багатьох змін від ремонтів та реставрацій. Про реставрацію 1754 р. свідчить напис на меморіальній дошці, вмурованій над вхідними дверима. У 1817 1850 pp. неодноразові пожежі в місті значно пошкодили будівлю. А пізніші відбудовчі роботи майже зовсім змінили первісний вигляд пам’ятки. Тепер можемо простежити, як органічно поєдналися в її архітектурі риси ренесансу та бароко. На фронтоні будинку вмуровано герб Поділля: сяюче, променисте сон­це — символ багатої, родючої землі краю.

Протягом XVI—XVII ст. у ратуші розміщалась польська управа (магістрат), у XVIII ст.— об’єднаний польсько-український магістрат. На другому поверсі знаходи­лась адміністрація, відбувались судові засідання. Тут зу­стрічали іменитих гостей Кам’янця. А в темних, вологих підземеллях будинку знемагали закуті в кайдани в’язні. З балкона ратуші зачитували накази, виголошували виро­ки, які виконувались тут же, на площі. Перед будинком стояв стовп кари. У 1678 р. тут був страчений турецькими властями син Богдана Хмельницького — Юрій, 1734 р.— вчинено розправу над учасником гайдамацького руху Іва­ном Клобуцьким, а в 1768 р. перед ратушею страчено 200 українських селян із загонів Івана Ґонти, одного з керівників народно-визвольного антифеодального повстан­ня — Коліївщини. Двічі — в листопаді 1818 р. та в лютому 1824 р.— на площі царські посіпаки перед відправкою на довічну каторгу в Сибір катували народного героя Устима Кармалюка.

Фрагмент головного фасаду ратуші. (Фото С.89)

У 1884 p. на вежі ратуші встановлено годинник з дво­ма дзвонами, які відлив львівський майстер Федір Полянський. До кінця XIX ст. на ратушній площі був ринок, перенесений згодом на Новий план (Нове місто).

Під час фашистської окупації будинок ратуші було зруйновано, скинуто дзвони, пошкоджено годинник. 26 бе­резня 1944 р. радянські війська визволили місто від гіт­лерівських загарбників, і над ратушею замайорів червоний прапор.

Протягом 1945—1965 pp. ратушу відбудовано й рестав­ровано, встановлено годинник і дзвін. У 1967 р. примі­щення ратуші передано Кам’янець-Подільському держав­ному історичному музею-заповіднику. Тут влаштовуються пересувні художні виставки та виставки робіт самодіяль­них майстрів образотворчого і декоративно-ужиткового ми­стецтва Хмельниччини.

Доречно:

1. ЖИТЛОВІ БУДИНКИ XVIII—XIX ст.
2. САДИБА КАМ’ЯНЕЦЬКИХ СТАРОСТ XVI—XVIII ст.
3. БУДИНОК ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ XVIII—XIX ст.
4. ДЗВІНИЦЯ XVI—XVIII ст.
5. ВІРМЕНСЬКИЙ МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР XV—XVIII ст.
6. БУДИНКИ XVIII—XIX ст. НА ВУЛИЦІ К. МАРКСА
7. КУШНІРСЬКА БАШТА XVI—XVIII ст.

Категорії: Архітектура, Бібліотека, Громадські будівлі, Загальна
Теги: історія, архітектура, Винокур Іон, документ, Кам’янець-Подільський, міщани, населення, пам'ятка, польський магістрат, путівник, Ратуша, ринкова площа, Старе місто, Хотюн Григорій