Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 15.02.2010

Степанков Валерій Степанович

Проблема участі П.Дорошенка у захопленні турками Кам’янця-Подільського у серпні 1672 р. не знайшла належного висвітлення в історіографії. Лише у працях Д.Дорошенка та Я.Волінського знаходимо окремі дані про присутність гетьмана під стінами міста. У даній статті робиться спроба окреслити (виявлені джерела не дозволяють висвітлити проблему глибше) головніші епізоди участі українців у Кам’янецькій кампанії султана Мегмеда IV.

Розгромивши разом із татарами польське військо у бою 18 липня 1672 р. під Четвертинівкою, П.Дорошенко разом з ханом Селім-Гереєм (останній прибув до гетьмана невдовзі після здобутого успіху) прибули до Тростянця. Звідсіля направили підрозділи для облоги Ладижина. Отримавши розпорядження султана рухатися до Кам’янця-Подільського, знявши облогу, поспішно подалися на з’єднання з турецьким військом. По дорозі звільняли від польських залог подільські міста й містечка [2, арк. 2; 5, арк. 229]. Пройшовши у середині першої декади серпня околиці Бара [18, с. 418], українсько-кримські підрозділи попрямували до твердині не традиційним шляхом, а в її обхід із західної сторони, вочевидь, аби відрізати місто від Галицького Поділля й Галичини. Ймовірніше всього рухалися повз Зіньків на Ярмолинці й далі до Городка і Бедриківців, які захопили (за винятком Городоцького замку). Потім оволоділи Збрижем й через Оринин попрямували до Кам’янця [1, арк. 47; 5, арк. 225 зв., 227 зв. - 228; 13, с. 1052].

Тим часом 100-тисячне турецьке військо, залишивши, напевне, 17 липня Цецору, повільно рухалося до Хотина. В кінці липня його передові підрозділи почали зосереджуватися неподалік від нього (південніше) навпроти (через Дністер) с. Бабшин, де мали намір будувати один з мостів для переправи армії. 2 серпня Мегмед IV увійшов до Хотина, а послані ним підрозділи яничар оволоділи, вочевидь, наступного дня Жванцем, гарантувавши таким чином безпеку зведення мосту через ріку [6, арк. 528; 13, с. 1033-1034; 14, с. 97-98; 15, с. 49; 17, с. 326; 35, с. 248-249]. Проте, внаслідок дощів, піднялася вода у Дністрі і швидка течія знесла уже наполовину збудований міст [5, арк. 229]. Це затримало переправу армії. Тим часом, окремі підрозділи висаджувалися на протилежний берег річки, готуючи плацдарм. 11 серпня завершилося нарешті будівництво мосту й почалася переправа вояків, яка тривала три дні [15, с. 50-51; 35, с. 26]. Вранці, 12 вересня кілька передових турецьких підрозділів раптово з’явилися під стінами Кам’янця. Через два дні сюди прибув великий візир Ахмед Кьопрюлю, аби особисто обрати місце для розташування обозу, а яничари обстріляли укріплення біля Руської брами [1, арк. 45-47; 35, с. 39].

Коли П.Дорошенко отримав аудієнцію у Мегмеда IV з’ясувати вкрай важко. Відомі дослідникам джерела подають суперечливу інформацію. Так, якщо вірити хроніці турецького автора Рашид-ефенді, вона відбулася 15 серпня, тобто до прибуття султана під стіни Кам’янця. Під час зустрічі український гетьман засвідчив своє підданство, послушенство і вірність. Отримав у знак прихильності володаря Порти розкішний халат, булаву та коня [15, с. 54]. За даними „Реляції…” (написаної через два роки після цих подій) летичівського стольника Станіслава Маковецького, котрий був одним із учасників і організаторів оборони міста [28, с. 238], 16 серпня П.Дорошенко та Селім-Герей з’явилися в околицях Кам’янця й зупинилися на полях з боку Оринина. Наступного дня гетьман, спочатку зупинився з 4 тис. козаків у долині „під дібровою” („замковою біля орининського гостинця”), а пізніше разом з ханом подався на зустріч з Мегмедом IV, яка відбулася цього дня, тобто 17 серпня [1, арк. 47-48]. У донесенні австрійського резидента в Туреччині Й.Кіндсберга подано інформацію лише про прийняття 16 серпня гетьмана першим візирем [17, с. 327].

Як на наш погляд, точнішою видається інформація Рашид-ефенді. Адже, переправившись 13 серпня через Дністер, султан насамперед вирішив зустрітися зі своїми васалами. Він позбавив влади молдавського господаря Єжі Дуку й призначив 14 серпня господарем Стефана Петричайку. Цього ж дня прийняв кримського хана, котрий прибув до табору турецького війська разом з П.Дорошенком. Тому логічно припустити, що власне 15 серпня надав аудієнцію й П.Дорошенку [15, с. 52-54; 29, с. 127]. Неправдивою є пізніша інформація анонімного автора одного з листів, що Мегмед IV відмовився зустрітися з гетьманом і його братом Андрієм, передоручивши прийом великому візирю. Останній начебто виніс „султанські шати”, які довелося поцілувати. Після чого Андрій не втримався від докору на адресу Петра: „Не хотіли короля польського в руку цілувати, мусите тепер сукню цілувати, а потім будем і гузно цілувати” [10, с. 83]. Однак, добре відомо, що Андрія при П. Дорошенку не було, оскільки останній залишив його як наказного гетьмана замість себе у Чигирині [8, с. 33-34]. І вже потім гетьман і хан подалися до Кам’янця й зупинилися неподалік від нього із західної сторони Нового замку – біля дороги, що вела до Оринина. А 17 серпня П.Дорошенко виїжджав не на зустріч з Мегмедом IV, як це подає С.Маковецький, а до Ахмеда Кьопрюлю, аби одержати відповідні розпорядження щодо блокування міста. Не випадково, після повернення до свого табору (гетьмана вітали пострілами з 18 гармат), наступного дня, вирушив з ним через Пудлівці до Цьолківців (Цівківців), де й зупинився [1, арк. 48].

Займали позиції й підрозділи турецького війська й татари. Як з’ясував Я.Волінський, великий візир розташував їх довгим ланцюгом (бл. 7 км) від Жабинців через Зіньківці до Пудлівців і Цьолківців, що дозволяло обстрілювати Кам’янець з 2-3 км. На правому крилі (від Жабинців до Кубачівки) розташувався візир Мустафа з яничарами й підрозділами з Анатолії; на лівому (північніше Зіньківців й до Пудлівців) – каймакан Кара Мустафа. Центр (від Жабинців до Зіньківців) зайняли підрозділи під проводом Ахмеда Кьопрюлю, дії яких скеровувались проти Нового замку. На кожному крилі розміщалося по одній батареї, а в центрі – дві. Султан розбив свої намети в тилу правого крила, звідкіля міг оглядати хід облогових робіт [35, с. 40].

16 серпня під час гарматної дуелі одне з ядер пробило намет, коли Мегмед IV входив до нього, і впало неподалік у лісі. Цього ж дня він доручив хану провести переговори з оточеними, аби ті прийняли почесні умови капітуляції: у випадку добровільної здачі міста всі отримували можливість вільно зі своїм майном виїхати з нього туди, куди захочуть. Якщо ж вчинять супротив і Кам’янець впаде внаслідок штурму, то всі будуть „витяті у пень” [15, с. 54]. Однак, вони успіху не мали [15, с. 55; 35, с. 40].

У зв’язку з цим постає питання про рівень підготовки урядом Речі Посполитої міста-фортеці до відбиття нападу грізного противника, загроза якого у другій половині липня стала реальною. Проте ні король, ні сановники (за винятком великого коронного гетьмана Я.Собеського та краківського біскупа Анджея Тшебіцького), попри словесні заяви, не вдавалися до проведення дієвих заходів. Лише з останньої декади липня керівництво залоги й міста забило тривогу (до цього не особливо довіряло інформації про загрозу появи турецьких підрозділів) і вдалося до виконання необхідних фортифікаційних робіт. Дехто з поважних осіб почав думати про втечу [11, с. 164].

Перейти до:

частини 2

частини 3

P.S. Головний редактор сайту “Кам’янець-Подільський історичний” щиро дякує Валерію Степановичу Степанкову за наданий матеріал для публікації.

Доречно:

1. В.С.Степанков. УЧАСТЬ П.ДОРОШЕНКА У КАМ’ЯНЕЦЬКІЙ КАМПАНІЇ 1672 Р. МЕГМЕДА IV ТА ЇЇ ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ. (частина 2)
2. В.С.Степанков. УЧАСТЬ П.ДОРОШЕНКА У КАМ’ЯНЕЦЬКІЙ КАМПАНІЇ 1672 Р. МЕГМЕДА IV ТА ЇЇ ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ. (частина 3)
3. Мицик Ю.А., Степанков В.С., Стороженко І.С. Сполохи козацької звитяги.
4. Даріюш Колодзєйчик. Кам’янецький еялет: турецькі джерела до історії Поділля 1672-1699 років.
5. Мицик Ю.А. Турецький похід на Кам’янець-Подільський 1672 року в описі польської Віршованої хроніки
6. Відновлюємо знищуючи, або наслідки «реставрації» Старої фортеці
7. ПЕТРОВ М.Б. ТОРГОВЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО З ДЕРЖАВАМИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ У XV-XVII СТ. (частина 1)

Категорії: Історія Кам'янця на Поділлі, Загальна
Теги: історія, Кам’янець-Подільський, Мегмед IV, Петро Дорошенко, польська залога, Степанков Валерій, турецьке військо