Дослідження вірменського храму св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам’янці-Подільському

Додав(ла) Пагор Валентин on 09.03.2010

pagor_dzvinycya_4

Вірменська дзвіниця. Фото Пагора Валентина

На конкурс

На сьогоднішній день зроблено великий крок у дослідженні пам’яток архітектури Кам’янця-Подільського. Мабуть тому, що Кам’янець-Подільський – справжня перлина середньовічних міст України. Він завжди привертав і буде привертати увагу істориків, археологів, краєзнавців, мистецтвознавців. Особливо плідними були дослідження міста останніх двох десятиліть. За ці роки народились та спростовувались ряд історичних теорій, велась активна полеміка між істориками. Це дало свої результати, а основний з них – значний доробок наукових робіт, книг, брошур, джерельних публікацій.

Одна із важливих робіт по сакральній історії міста, опублікована в 2009 р., під назвою «Вірменський храм св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам’янці-Подільському» [3]. Автори М. Б. Петров та А. Б. Задорожнюк, на мою думку, змогли подати історію пам’ятки від часів заснування до сьогодення. На основі численних джерельних матеріалів, зокрема археологічних даних, створили цілісну картину історії храму. Враховуючи, що вірменська Миколаївська церква, має велике історичне значення та художню цінність, доречно зупинитись на основних проблемних віхах її історії. Зауважимо, що мова буде вестись також про однойменну церкву св. Миколи, котра збереглась до наших днів (провулок Миколаївський, 2).

Вірменська громада займала важливе місце в житті Кам’янця, а центром її духовного та громадського життя кілька століть залишався храм св. Миколи, який пройшов складний шлях становлення та розвитку. Центральний храм вірменського населення міста входив до комплексу споруд, що включали власне церкву, дзвіницю, а також торгівельні склади. Ширина храму в межах галерей становила 9 метрів, а довжина – 30 метрів. Усе це було огороджено потужною кам’яною стіною [3, с. 50-51].

Довгий час існували розбіжності серед істориків щодо дати заснування церкви. М. Петров та Я. Дашкевич (1926 – лютий 2010 р.) [8] вважали неправомірним констатувати факт появи в місті першої вірменської святині у 1250 р. Вчені вважають, що офіційно документи фіксують першу вірменську церкву в 1398 р., на рахунок чого не раз публікувались джерельні матеріали [11, с. 142; 9; 10, с. 324]. Вважається, що засновником першої вірменської церкви деревинної конструкції був Сінан син Хотлубея в 1398 р. [9; 1, с. 34].

hotlubej

Cінан Хотлубей

Цікаву інформацію можемо одержати з рукописної спадщини Ю. Сицінского, нещодавно опубліковану у роботі «Поділля під владою Литви» [13, c. 44-45]. Виявляється, що у 1394 р. цей Сінан (або Синан) купив в місті Сурхоті (зараз м. Судак), богослужбову книжку, писану Стефаном (невідомий священик) та подарував вірменській церкві. До речі, Сицінський зазначає, що на книжці зроблено запис латиною про дарування вірменам (можливо, запис зроблено пізніше). Книга довгий час перебувала у вірменському костьолі, а в 1891 р. передана до Санкт-Петербургу [13, с. 45]. Сьогодні служебник зберігається у Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург) [12, с. 85]. Як відомо, книга написана татарською, видання року 1349 р. ( «1349 р. en Crimea») [2, с. 166-167]. Зберігся і портрет Сінана у вірменському костьолі, де він перебував до вересня 1928 р. Портрет невеликий, мальований олійними фарбами на дошці овальної форми, висота дошки 42 см., ширина – 35 см. [13, с. 46].

Ольга Пламеницька вважає що первісний мурований храм не будувався як церква, «це була звичайна кам’яниця з підвалом-складом, що належала Сінанові». Аналізуючи сакральне будівництво у Вірменії, дослідниця дійшла висновку, що церков із такими великими підземними приміщеннями (6х13 м.) вірмени не будували. Ймовірно Сінан подарував ще не зведений будинок вірменський громаді, на фундаментах якого постала і кам’яна церква св. Миколая [12, с. 88].

Свою точку зору на історію пам’ятки висунув і М. Доронович. За словами автора, Миколаївська церква вирізнялася своєю пишністю. Висунута на невелику площу й оточена з трьох сторін критими галереями, що підтримувалися колонами з тесаного каміння, церква являла собою досить пишну споруду у візантійському стилі. В галереях проводили зібрання вищі представники вірменської верхівки міста [3, c. 15]. Вхід до храму був влаштований з головного фасаду по шести тесаним східцям, через арку галереї, виконаної із цегли. В інтер’єрі храму знаходилося шість вівтарів. А головною святинею була ікона Пресвятої Діви Марії, яка вважалася чудодійною. Зовні споруда мала риси східної архітектури. Фронтон костелу прикрашала, виготовлена із позолоченої міді, фігура Пресвятої Діви Марії в сонячних променях і зірками над головою. В руці вона тримала лілею, а під ногами містилася куля, обвита змією. Згадана статуя була подібна до фігури Діви Марії, встановленої на мінареті кафедрального костелу [3, c. 21-22].

Унаслідок пожежі 1602 року Миколаївська церква зазнала значної руйнації. В той же час у ній зберігалися коштовності – кадила, ризи, хрести, чаші, лампади, виготовлені із дорогоцінних матеріалів та виконані з великою майстерністю. Так, корони ікон Божої Матері та Хреста були вироблені з позолоченого срібла й оздоблені перлами та дорогоцінним камінням [3, c. 19]. Доронктович М. дає додаткову інформацію, що вірмени зберігали «различные знаки (insygnita) своей народности, как то, печать, городскую хоругвь привиллегии и грамоты королевския». Була у вежі костелу бібліотека, в якій крім книг релігійного змісту можна було знайти декілька літописів (невідомо яких), декілька класичних творів латинською та італійською мовою [2, с. 167].

Нове випробування для храму трапилося під час штурму міста турецькими військами у 1672 р., коли споруда церкви була зруйнована. Як відзначають польські історики, 1672 р. для Кам’янця-Подільського став катастрофічним (fatalny rok 1672). На місто рушила велика понад стотисячна армія султана Мухамеда IV. [14, c. 136]. Це спричинило великий жах на населення: « До чого мусили схилитися юрисдикції цього міста: польська, вірменська, руська, тоді ж малися…» [6, с. 111]. В роки перебування міста під владою Туреччини, частина вірмен продовжувала мешкати у Кам’янці, а значна кількість залишила його. Як засвідчує літопис Самовидця «русь упросили собі три церкви, а армяне одну церков, и то с трудностью великою» [5, c. 115]. Збереглись дані, що в місті з давнього часу проживали вірменські монахині. Після взяття Кам’янця турками «монахини ушли из Каменца на Востокь», взявши із собою чудотворну ікону Божої Матері. Але вона була захоплена турками і служила їм «доской на которой месили тесто» (достовірність факту під сумнівом, пізніше ікона була повернута) [4, с. 468].

Широкомасштабними були і археологічні дослідження храму, що дало змогу пізнати неписані сторінки історії вірменської святині. В процесі досліджень вдалося виявити чимало знахідок серед яких: архітектурні білокам’яні обрамлення, фрагменти гіпсової ліпнини з інтер’єру, монети XVI-XVII ст., фрагменти керамічного посуду XVI-XVIII ст., медальйони XVIII ст., плитки для мощення підлоги XIX ст. та інше [3, с. 32].

Тривалий час про існування Вірменського костелу свідчили лише кілька зображень на поштових листівках початку XX ст., графічні роботи та описи в дореволюційних джерелах. Якщо згадати минуле століття то релігійних утисків зазнавали всі релігійні споруди міста особливо в 20-30 роки ХХ ст. [7, c. 62-65]. На сьогодні вже зроблено масштабне дослідження храму, проведена консервація фундаментів, встановлено пам’ятний знак – хачкар, залишається зробити останнє, проте основне, повністю відреставрувати пам’ятку архітектури.

Список використаних джерел

1. Дашкевич Я. Кам’яниць-Подільський у вірменських джерелах XIV – XV ст. // Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків: історія і сучасність. – Кам’янець-Подільський, 2004.

2. Доронтович М. Армяне в Подолии и первак церковь их в городе Каменце, ныне градсая церковь правславная во имя святителя Николая. // Труды Комитета для историко-статистического описания Полосьской епрхии. – Вып. 2. – Каменец-Подольск, 1879.

3. Задорожнюк А., Петров М. Вірменський храм св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам’янці-Подільському. – Кам’янаць-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2009. -64 с.

4. Каменецкая православная Св.-Николаевская церковь, как древнейшая христианская святыня в Каменце // Под. Еп. Вед. – 1898 г. – № 18.

5. Літопис Самовидця. Видання підготував Я.І.Дзира. – К: Наукова думка, 1971.

6. Мицик Ю. Турецький похід на Кам’янець-Подільський 1672 року в описанні польської Віршованої хроніки // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2009. – Т. 19.

7. Нестеренко В. Трагічні сторінки з історії релігійного життя Кам’янця-Подільського: маловідомі факти (до 70-ї річниці) // Хмельниччина: Дивокрай. – 2005. – № 1-2.

8. Пагор В. Археологічні дані про місто Кам’янець-Подільський // Кам’янець-Подільський історичний [Інтернет-ресурс] – 03.01.2010. – https://kampod.name/arheolohichni-dani-pro-misto-kamyanets-podilskyj.

9. Пагор В. Дарча грамота Сінана про будівництво вірменської церкви в Кам’янці-Подільському (із досліджень Я. Дашкевича) // Кам’янець-Подільський історичний [Інтернет-ресурс] – 01.03.2010. – https://kampod.name/darcha-hramota-sinana-pro-budivnytstvo-virmenskoji-tserkvy-v-kamyantsi-podilskomu-iz-doslidzhen-ya-dashkevycha.

10. Петров М. Б. Історико-топографічний розвиток вірменських кварталів Кам’янця-Подільського у XV-XVII ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – Т. 15. – 480 с.

11. Петров М. Б. Про час виникнення та адміністративно-правовий устрій вірменської громади Кам’янця-Подільського у XIV-XVIII ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2007. – Т. 17. – 480 с.

12. Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. – Кам.-Поділ.: АБЕТКА, 2005. – 338 с.

13. Сицінський Ю. Поділля під владою Литви / Упорядники Ващук Д., Мошак М.: монографія. – Кам’янець-Подільсикий, 2009. – 160 с.

14. Jedynak S. Kamieniec Podolski // Доля. – 1992. – № 1-2.

Пагор Валентин
студент історичного факультету
КПНУ ім. І. Огієнка

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Доречно:

  1. Дослідження Казанського собору у Кам’янці-Подільському: історія, архітектура, історіографія
  2. Дарча грамота Сінана про будівництво вірменської церкви в Кам’янці-Подільському (із досліджень Я. Дашкевича)
  3. ДЗВІНИЦЯ ВІРМЕНСЬКОГО МИКОЛАЇВСЬКОГО СОБОРУ XVI—XVII ст.
  4. Із освячення Казанського собору в Кам’янці-Подільському (30 серпня 1878 р.)
  5. До питань економічного життя Кам’янця-Подільського (із досліджень М.Б. Петрова, А.Б. Задорожнюка, С.В. Трубчанінова)
  6. МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА XIV ст.
  7. Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 5)

Коментарі

12 Responses to “Дослідження вірменського храму св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам’янці-Подільському”

  1. Muza каже:

    Браво! Валентине, ти ростеш з кожною публікацією:)

  2. KamPod каже:

    Браво! Браво! Браво!!!. Дуже цікаво було почитати.

    У мене при читанні згадалось питання, яке виникло коли я там був: В публікації цитується “Вхід до храму був влаштований з головного фасаду по шести тесаним східцям, через арку галереї, виконаної із цегли.” Скажіть будь-ласка, то вхід до самого приміщення храму був через ці шість сходинок (я так розумію що на третьому фото), чи це вхід тільки на подвір’я храму? На старих фото і з цієї публікації виходить що в приміщення, а якщо дивитись, що фундамент досить віддалено від згаданих арок, то виникає сумнів.

  3. Muza каже:

    KamPod, Ви й мене наштовхнули на роздуми:) Будемо чекати відповіді Валентина.

  4. Muza каже:

    Усім-усім хочу ще раз нагадати, що конкурс триватиме ще майже тиждень. Незабаром підведення підсумків. Поспішайте опублікувати свої статті:)!!!!

  5. Пагор Валентин каже:

    Спасибі всім за оцінку результату двотижневої роботи. Особливо вдячний Надії Дмитрівні – працівнику відділу рідкісних видань КПНУ. Опря Анатолій Володимирович – професор кафедри всесвітньої історії КПНУ, допоміг мені опанувати путівник по Подільських єпархіальних відомостях (видання ХІХ ст.). Адміністрації сайту за художнє та орфографічне редагування роботи. Ще раз спасибі і успіхів кожному із Вас!!!

  6. Пагор Валентин каже:

    Фото матеріали що збереглись на поштових листівках дають можливість констатувати наступний факт. Вхід до храму був розміщений там де сьогодні зберігся комплекс у вигляді „арки-воріт”. Саме ці 6 сходинок і вели до дерев’яних дверей окутих залізними скріпленнями. Проте на фото-матеріалах зображено 8 сходинок. Чітко видно що висота східців збігається і вони об лаштовані із вулиці яка проходила повз храм. Можна припустити руйнацію двох верхніх східців, а ті що збереглися (особливо нижні) були ширшими десь на 2-2,5; 3 м. Сьогодні вони пошкоджені, проте із впевненістю говорю це ті східці. Дякую за запитання.

    • Muza каже:

      Напевно, все ж додам листівки поч.ХХ ст. із зображенням цього храму – це розвіє остаточно всі сумніви:)

    • KamPod каже:

      Сьогодні був біля того фундаменту. Так от… Схоже на те, що все ж таки це дійсно був вхід у приміщення. Я раніше не звертав уваги, а там по бокам ідуть фундаменти стін, які сходяться до головного хрестоподібного (3 навового, чи як там) фундаменту, десь за серединою. Таким чином утворювався
      П-подібна “прихожа” шириною біля 3-5 м.

Залишити відповідь

Вам потрібно авторизуватися щоб залишити коментар, або зареєструватися