ФОРТЕЦЯ

Додав(ла) Muza on 10.04.2010

Панорама Старої фортеці - видатної пам'ятки оборонного зодчества ХІІІ-ХVIII ст. (Фото С. 8-9)

Винокур І.С., Хотюн Г.М. Кам’янець-Подільский державний історико-архітектурний заповідник: Путівник / Худож. В.В. Ковальчук; Фотозйомка П.М. Березіна. – 2-ге вид., доп. – Львів: Каменяр, 1986. – 158 с.: іл. – С. 25-43.

«Важко назвати ще якусь оборонну споруду, яка б так «вписувалася» в ландшафт і була така домірна із скелястою горою. Мури та башти своєю шаруватою структурою, кольором і фактурою є ніби продовженням скель, на яких стоять, бо вони збудовані з одного і того ж матеріалу»,— пише про Стару фортецю в Кам’янці-Подільському україн­ський радянський мистецтвознавець Г. Н. Логвин.

Давня цитадель — одна з визначних пам’яток військової архітектури епохи феодалізму — і сьогодні вражає нас величчю, могутністю й красою споруд, комплекс яких форму­вався протягом віків.

Вид на Стару фортецю зі сходу. (Фото С.14-15)

Донедавна вважалося, що історія фортеці почалася в XIV ст. Але археолого-архітектурні дослідження останніх років дали можливість уточнити і значно поглибити її хронологію. Є дані, що перші укріплення на місці фортеці уже були в XII—XIII ст. Найдавнішою є західна частина фортеці, зокрема територія, що прилягає до башти Денної. Саме тут було відкрито кам’яний мур завдовжки 20 метрів із зубцями та щілинами-бійницями. Залишки його простежено і в північно-західній частині фортеці. За характером мурування, складом сполучного розчину та архітектурними елементами ці частини замку відрізняються від пізніших і датуються деякими дослідниками XII—XIII ст.

Фото С. 26-27

У південно-західній частині фортеці виявлено й сліди від давнього рову, який згодом був засипаний внаслідок руйнування земляного валу. На ділянках, що прилягали до рову, при розкопках знайдено уламки типового давньоруського керамічного посуду XI—XIII ст. Можна гадати, що давньоруська дерев’яно-земляна фортеця існувала вже в XI—XII ст. Наприкінці XII — на початку XIII ст. з огляду на те, що у тогочасній військовій тактиці застосовували організовану облогу фортець, із західного, «найуразливішого», боку і звели отой самий кам’яний мур з вузькими бій­ницями для стрільби з лука (тоді вогнепальної зброї ще не було). Отже, в XI—XIII ст. тут містилося давньоруське городище, в якому кам’яне будівництво поєднувалося з дерев’яно-земляними конструкціями. Аналогічні фортифіка­ційні споруди XII—XIII ст. виявлено також у Хотинському замку на Дністрі.

Дальше вдосконалення конструкцій кам’яних стін фортеці над Смотричем пов’язано з першою половиною та се­рединою XIV ст. Наступний етап будівництва припадає на 70-ті pp. XIV ст. Тоді до кам’яного муру з прямокутною баштою добудовано круглі башти та нові мури, що утворили замкнене подвір’я.

Протягом першої половини XV ст. провадилися роботи по дальшому вдосконаленню та ремонту окремих частин фортифікацій.

Вид на Стару фортецю з півночі. (Фото С.28-29)

Наприкінці XV — на початку XVI ст. фортеця зазнала нових змін. За участю італійського військового інженера Каміліуса було зведено сім нових башт. У середині XVI ст. майже всі мури підвищено й потовщено, старі зубці закла­дено і зроблено нові, а бійниці пристосовано до нових видів вогнепальної зброї.

Після перепланування подвір’я та перебудови головних укріплень змінився загальний вигляд фортеці. Найвищу ді­лянку подвір’я було зрізано, а похилі бокові частини під­сипано. Тому башти, що стояли на схилах, змінили свою ярусність. Нові башти постали на східному та західному боках Фортеці. Крім того, з півдня і з заходу було поглиблено рови. На подвір’ї діяли каменярська майстерня, цегельня, пекарня. Всього тодішній комплекс фортеці налічував 18 споруд. Вказані будівельні роботи провадилися під керівництвом архітектора і військового інженера Тоба Бретфуса (Іова Претвича).

Вид на Стару фортецю з півдня та північного заходу (Фото С.30-31)

На початку XVIІ ст., в зв’язку з удосконаленням артилерії, перед західним фасадом фортеці за проектом француза Теофіла Шомберга було зведено кам’яно-земляні спо­руди бастіонної системи, що дістали назву Нової фортеці.

У період з 1672 по 1699 pp., коли місто було під владою турецьких завойовників, лише відновлювалися деякі зруйновані під час штурму споруди. Останніх перебудов фортеця зазнала в другій половині XVIII ст. – тоді з’явилися південний і північний бастіони. Під керівництвом военного інженера Христіана Дальне у 1762 р. споруджено південне подвір’я. У 1783 р. архітектор Ян де Вітте реконструював Польну браму, а в 1790-1791 pp. під керівництвом архітектора Станіслава Завадського споруджено північні подвір’я. Ці завершальні в будівельній історії фортеці роботи остаточно сформували її теперішній вигляд.

Територія Старої фортеці (близько п’яти гектарів) зай­має всю скелясту частину мису. В плані вона нагадує прямокутник, по сторонах якого розмішено одинадцять башт з бастіонами. Найсильніше враження монолітності, величі й неприступності справляє твердиня з південно-західного боку, де її мури та башти наче виростають з прямовисних скель. Своєрідно виглядає цитадель з півночі: тут могутність її споруд підкреслюється тим, що вони повторюють свої обриси, віддзеркалюючись у водах Смотрича. Зі східної сторони, неподалік від передмостових фортифікацій, частково відкрито підземний хід, який, за переказами, начебто зв’язував Кам’янецьку фортецю з Хотин­ською. Він веде до подвір’я фортеці і, мабуть, пов’язаний з цілою системою підземних сполучень. Треба сподіватися, що майбутні археолого-архітектурні дослідження підкажуть призначення цього ходу.

Південний бастіон Старої фортеці з баштами Тенчинською та Білою (Ляською). (Фото С.35)

У процесі будівництва фортеці було зведено ряд башт. Привертає увагу Нова Східна (Чорна) башта, яка знаходиться при вході на територію подвір’я. На східному фасаді споруди, у стіні, збереглася кам’яна дошка з на­писом про те, що її в 1544 р. побудував архітектор Іов Претвич. Внутрі башти знаходиться глибокий колодязь, пробитий через 40-метрову товщу скельної породи. Деякі джерела повідомляють, що колодязь споруджено в часи турецького панування. Але з архівних документів і про­ведених досліджень стало відомо: він існував уже в XV ст., тобто до спорудження самої башти. До наших днів збереглося велике дерев’яне колесо із ступальними пристроями, користуючись яким, піднімали воду. Останню реставрацію башти проведено в 60-х pp. XX ст. Тоді ж здійснено й очистку колодязя.

Ліворуч від вхідної брами — найвища башта фортеці — Кармалюкова (колишня Папська). Це в ній тричі ув’язнювався народний герой Устим Кармалюк. Башта побудована в 1503—1517 pp. на кошти папи Юлія II, про що свідчать залишки герба на її східному фасаді. Раніше вона була наріжною, стояла на стику зі східним муром фортеці, що доходив майже до її третього ярусу. Перший ярус із кам’яним склепінням призначався для зберігання гармат. Інші яруси мали дерев’яні перекриття і з’єднувалися між собою дерев’яними сходами. З іншими спорудами оборонного комплексу башта Кармалюкова сполучалася дерев’я­ним ходом, що йшов по мурах.

Башта Ковпак знаходиться на відстані приблизно 27 м від Кармалюкової. За описом 1544 p., вона побудована «здав­на». Інших, більш точних відомостей про початок її спорудження немає. Лише збережена на південному фасаді деталь — викопаний у камені герб Якова Бучацького — дає підставу будівництво або ремонт споруди віднести до першої половини XVI ст. Ця башта спочатку стояла на схилі. У XVI ст., в зв’язку з розширенням території фортеці, частина першого ярусу башти стала використовуватися під льох, а дверний проріз був піднятий.

На зламі мурів, за 40 м від башти Ковпак, здіймається башта Тенчинська. Про час її побудови писемних відомостей немає. Результати археолого-архітектурних досліджень свідчать про те, що вона належить до давніх споруд фортеці. Виявлено залишки первісного кам’яного порталу, поріг якого знаходиться на 1,8 м нижче теперішнього. Вчені вважають за можливе пов’язувати будівництво башти та її назву з приїздом до Кам’янця у XV ст. воєнного інженера Яна Тенчинського.

Земляні вали Нової фортеці. Початок ХVII ст. (Фото С.37)

Башта Біла, яку в давнину називали Ляською, збе­регла на південному фасаді кам’яний герб Яна Ласького. Це дає підстави датувати її 1510—1531 pp. Стіни цієї споруди поставлені безпосередньо на скелі. У первозданно­му вигляді вона була шестиярусна і досягала висоти 30 м. Верхній ярус увінчувався зубцями-мерлонами і мав бійни­ці, з яких добре прострілювалася навколишня ділянка. На першому ярусі з кам’яним склепінням обладнано льох. З іншими баштами Біла сполучалася внутрішнім ходом та сходами, які частково збереглися дотепер.

Башта Денна, або Донна. розташована у півден­но-західній частині фортеці. Разом з іншими ділянками за­хідного муру вона була сильно зруйнована і тривалий час не привертала до себе належної уваги. Донедавна вважало­ся, що башта зведена у XVI ст. Але в описі 1544 р. вона згадується як уже діюча, тільки перебудована архітектором Іовом Претвичем. Останнім часом археолого-архітектурними дослідженнями виявлено рештки третього поверху баш­ти з бійницями, дверним прорізом готичного типу і гніз­дами від давніх перекриттів. Простежено, що ще до реконструкції в середині XVI ст. споруда пережила кілька будівельних етапів. Це дає підстави відносити її до найбільш ранніх у фортеці. Всі перебудови, що сталися протягом століть, знайшли відбиток в її архітектурі. Але найголов­ніше те, що башта Денна зберігає в своїй основі залишки кам’яних мурів XIII ст. — із зубцями-мерлонами та бійницями, пристосованими для стрільби з лука. В XIV ст. західний мур, зведений у давньоруський час, було підвищено та потовщено; до середини XVI ст. до нього добудовано башту.

Зовнішній вигляд башти Денної значно змінився після перебудови 1544 p., коли з північного заходу до неї було приставлено башту Нову Західну. З напільного боку башта Денна стала прямокутною, стіни її значно потовщено та підвищено, тільки дах, на якому був споруджений дозорний майданчик, сягав 13-метрової висоти. Оскільки башта стояла на розі південних і західних мурів, то на рівні її другого поверху було збудовано три коридори для виведення гармат на оборонні майданчики цих мурів та на верхній ярус Пової Західної башти.

До спорудження Нової фортеці башта Нова Західна виконувала роль барбакану — своєрідного передукріплення для флангового обстрілу. Спочатку вона була відкритою, без даху. Посередині її стояв кам’яний стовп, на який спи­ралися перекриття трьох ярусів. На завершенні споруда мала так звані потрійні бійниці (XVI ст.). Стрільниці другого ярусу, що збереглися до наших днів, прорізано на­прикінці XVII ст.

Башта Мала розташована на західному бастіоні, який складається з двох паралельних стін. Між ними — кілька приміщень і льохів, побудованих у XVI ст. для зберігання пороху. Це одна з найдавніших ділянок у фортеці: тут відкрито мур XIII ст. та залишки ще однієї, досі невідомої башти. З’ясувалось, що вона була аналогічною існуючій Малій башті. Обидві вони постали наприкінці XIV ст., коли укріплення фортеці пристосовувались до вогнепальної зброї. Пізніше, у XVI ст., друга башта зникла.

Башта Рожанка розташована на північно-західному розі фортеці. Від того, що вона наріжна, і походить назва. На східному її фасаді збереглася вмурована плита з написом, який повідомляє дату спорудження: 1505 р. Припускають, що це час не будівництва, а реставрації Рожанки. Башта мала п’ять ярусів. У XVII ст., за турецького пану­вання, з’явилося завершення у вигляді конусоподібного купола. Із влаштуванням у 1791 р. північного подвір’я фор­теці перший ярус башти перетворено в льохове примі­щення.

За Рожанкою в 1789 р. була побудована за проектом архітектора Яна де Вітте брама Станіслава Августа. Вона постала на місці більш давньої Польної брами, збудованої в 1544 р. Іовом Претвичем, яка, в свою чергу, замінила стару Польну браму, згадувану в документах XV ст. На цьому місці в 1979 р. реставратори відкрили унікальну на Україні пам’ятку — рештки дерев’яно-кам’яного мосту, інженерної споруди XIV—XVI ст. Архітектор Є. М. Пламеницька відтворила графічну реконструкцію цього мосту. Він являв собою сім невисоких кам’яних пілонів, які утри­мували досить складну систему дерев’яних стояків та під­косів, що могли витримувати досить значне навантаження.

Башта Водяна XV—XVI ст. стоїть під обривом, на самому березі Смотрича. З Рожанкою сполучалася підземним ходом. Тепер башту Водяну найкраще видно з боку річки, а від фортеці проглядається лише її зруйнований верхній ярус. Основне призначення Водяної башти — постачання замку водою та захист твердині з півночі.

Башта Комендантська споруджена безпосередньо на мурі фортеці в XVII ст. Як видно з гравюри 1672 p., аналогічна башта знаходилася і між Лянцкоронською та Повою Східною (Чорною). Вони були дозорними. З них також можна було контролювати (обстрілювати) дорогу, що вела до Старого міста. Ці споруди пов’язувалися внут­рішнім ходом з будинком старости, що біля північного муру. Старост у XVIII ст. замінили коменданти, тому й башти почали називати комендантськими.

Башта Лянцкоронська збудована в XV ст. В се­редині XVI ст. реконструйована, а наприкінці XVII ст. на її завершенні, як і на Рожанці, з’явився кам’яний конусоподібний купол. На рівні другого ярусу башта має хід на оборонні мури, а перший поверх служив підземеллям з виходом па північний бастіон.

Башта Біла (Ляська). (Фото С.40-41)

Нова фортеця являє собою комплекс кам’яно-земляних укріплень, побудованих у 1617 р. Розташована навпроти західних мурів Старої фортеці, вона утворювала прямокутне подвір’я, яке з усіх боків було оточене валом та ровом. Під валом знаходилися казарми і кілька приміщень для зберігання боєприпасів та провіанту. Зі Старою фортецею нові укріплення з’єднувалися звідним мостом. Бастіонний фронт з куртиною з напільного боку має протяжність 80 м. Зовнішній вал Нової фортеці на півночі закінчувався брамою, перебудова якої здійснена у XVIII ст. Тепер від неї залишився фрагмент у вигляді пілона.

Таким чином, архітектурно-будівельна «біографія» фортифікацій Старої фортеці і нової частини, яка знаходиться поруч, торкається різних історичних періодів — починаючи від давньоруських часів (XII—XIII ст.) і аж до XVIII ст. включно. Названі пам’ятки є яскравим втілен­ням таланту, творчого генію місцевих майстрів-будівничих, що залишили нам у спадок ці нетлінні скарби.

Постановою РНК УРСР від 1928 р. фортецю оголошено республіканським історико-культурним заповідником, а з 1937 р. тут розгорнуто експозицію Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Тепер музей розташований у чотирьох спорудах, що є пам’ятками архітектури; його експозиційна площа — близько 1500 квадратних метрів, фонди налічують понад 90 тисяч одиниць зберігання. Відвідувачі можуть познайомити­ся з пам’ятками давніх культур (від палеоліту до ранньослов’янського часу), з цікавими матеріалами з історії Поділля періоду Давньоруської держави, експонатами, що відображають героїку визвольної війни українського народу 1648—1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького. Широко представлені в експозиції матеріали про нелегаль­не транспортування з-за кордону в Росію ленінської га­зети «Искра» та іншої марксистської літератури: Кам’янець-Подільський був одним із важливих пересильних пунктів на цьому шляху. Красномовні документи розпо­відають про боротьбу трудящих під керівництвом більшовиків за Радянську владу, про тяжкі випробування, що випали на долю подолян у роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Добірка яскравих експонатів — про творчу працю хмельничан у період мирного будівництва, про інтернаціональну дружбу народів Радянського Союзу, їх боротьбу за збереження миру на землі.

На території Старої фортеці не припиняються реставраційні роботи та архітектурно-археологічні дослідження, що відкривають усе нові й нові сторінки її багатовікової історії.

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Доречно:

  1. ВІРМЕНСЬКИЙ БАСТІОН XVI—XVII ст.
  2. КУШНІРСЬКА БАШТА XVI—XVIII ст.
  3. ПОЛЬСЬКА БРАМА XVI—XVII ст.
  4. Солоп В. Фортеця чи замок?
  5. РУСЬКА БРАМА XVI—XVII ст.
  6. Замковий міст
  7. ГОНЧАРСЬКА БАШТА XVI—XVII ст.

Коментарі

Залишити відповідь

Вам потрібно авторизуватися щоб залишити коментар, або зареєструватися