Дмитро Бельзецький. Мандрівка за ідолом

Додав(ла) Muza on 30.10.2010

Ідол з урочища Пижівка. Фото Комарової Ольги (серпень 2010).

Кам’яний ідол не захотів покидати ранньослов’янське святилище в урочищі Пижівка і переїздити до відділу старожитностей Камянець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

В усі часи Дністер приваблював до себе людей. Згадаймо лише стоянку раннього палеоліту (близько 300 тис. років тому) в Луці Врублівецькій, численні поселення Трипільської культури… “Про час заселення слов’янами Подністров’я письмові джерела не повідомляють. Але у ІІІ-ІV ст. н. е. на карті шляхів Римської імперії, відомої під назвою Пейтінгерові таблиці, у пониззі Дністра і Дунаю поряд з гетами, даками й іншими племенами вказані й венеди. Ймовірно, що венедами античні автори першої половини І тис. н. е. називали слов’ян”, - розповідає Сергій Семенчук, викладач Хмельницького економічного університету.  На рубежі ХІХ-ХХ ст. в селах Поділля було відомо понад десяти кам’яних ідолів, яким поклонялись ранні слов’яни. В народі їх називали “бабами”. Відомий науковець Юхим Сіцинський у 1901 році підготував та опублікував капітальну джерелознавчу працю “Археологическая карта Подольской губернии”. На ній поблизу села Пижівка Новоушицького району значився ідол. Пошуки його затягнулися аж до 1999 року. Розшукати його на околиці лісу пощастило Сергію Семенчуку.

“Ідол являє собою прямокутний чотирьохгранний кам’яний стовп, знайдений закопаним у землю та нахиленим до землі. Скульптура виготовлена із Дністровського вапняку. Голова скульптури відбита нещодавно, про що засвідчує свіжа структура каменю на зломі. Висота наземної частини 2,3 м, ширина основи 0,58 м, товщина – 0,32 м. У верхній частині тулуба статуї простежується розширення у вигляді плечей. На лицевій стороні верхньої частини скульптури архаїчний художник показує силуетне зображення ромба, на відстані 0,2 м нижче чітко видно також зображення ромба, але значно меншого за розмірами та досить правильної геометричної форми. У верхній лівій частині скульптури простежується заглиблення у вигляді півкруга, інша половина якого обривається лівою бічною стороною прямокутної скульптури. На відстані 0,8 м від злому голови статуї на правій фронтальній її частині вибите заглиблення-паз довжиною 0,3 м. Зображення ніг відсутнє, в нижній частині скульптура звужується”, – зазначає у своєму дослідженні науковець.

Усі ці роки ідол залишався самотнім на околиці лісу, а в музеї старожитностей на нього з нетерпінням чекають сім “родичів”. Ще в 2007 науковий працівник музею, невтомний дослідник Руслан Йолтуховський запропонував дослідити святилище і перевезти ідола до Кам’янця. Проте експедиція вирушила в дорогу лише 15 липня цього року. Крім Руслана Йолтуховського, археолога музею Петра Болтанюка, викладачів історичного факультету К-ПНУ імені Івана Огієнка Анатолія та Віталія Гуцалів в урочище Пижівка зголосилися поїхати студенти ІІ курсу університету. До речі хлопці “не шлангували”, а із завзяттям під керівництвом науковців досліджували святилище та викопували ідола. Останній аж ніяк не хотів покидати ліс. Спочатку газелька, в якій разом з дослідниками пощастило їхати мені, застрягла в болоті. Потім розпочалась злива, а насамкінець довідались, що кран, який мав погрузити ідола у вантажівку, поламався. І все-таки експедиція не пройшла марно. Ідола було викопано з землі. Він виявився майже 3,5 метрів завдовжки, і це без голови. Також було досліджено ділянку навколо нього. На жаль, крім пластинки від кременя та обробленого округлого предмету нічого не знайшли.

Анатолій Гуцал:

-         З давніх часів сюди йшли богомольці і молилися своєму Богу, пов’язували надії на кращий врожай, сімейне благополуччя… Це місце було для них уособленням Божественної сили. Ми не знаємо, чи тут був один ідол, а може це велике святилище. Вважаю, що він стоїть на своєму первісному місті, бо навряд чи його хтось сюди б віз. Також немає сумнівів, що це саме ідол. У відділі старожитностей знаходяться 7 оригінальних ідолів, що були взяті з  придністровських країв. Такою колекцією, як наша може гордитися будь-який музей Європи. На європейському ринку така експозиція коштує мільйони. Таку колекцію непросто підібрати, її слід зберегти для наступних поколінь. Проте, наш музей бідний і немає навіть коштів щоб їх законсервувати. Коли обсохне мох на Пижівському ідолі ми його почистимо і зможемо краще вивчити знаки, частина з яких напевно вже вивітрилась.

P.S. Сьогодні ідол перебуває серед своїх „друзів” в Кам’янець-Подільському музеї старожитностей.

Фотогалерея Дмитра Бельзецького:

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Доречно:

  1. Живописні мотиви Кам’янця. Художник Дмитро Кравець
  2. Церква Покрови Пресвятої Богородиці
  3. Дорошенко Дмитро. Про минулі часи на Поділлю
  4. Петропавлівська церква. Фото Сергія Доманіцького (2010)
  5. БУДИНОК ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ XVIII—XIX ст.
  6. КАФЕДРАЛЬНИЙ (ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ) КОСТЬОЛ XV-XIX ст.
  7. КЛІО – №62 листопад 2008. Газета історичного факультету національного університету ім. Івана Огієнка

Коментарі

One Response to “Дмитро Бельзецький. Мандрівка за ідолом”

  1. admin каже:

    Судячи з першого фото, ідол перевозили маршруткой № 6 8-)

Залишити відповідь

Вам потрібно авторизуватися щоб залишити коментар, або зареєструватися