Короткий нарис з історії Свято–Троїцької церкви в Кам’янці–Подільському

Додав(ла) Buchkovsky.sasha on 11.05.2010

Троїцька площа. Панорамне фото Сергія Доманіцького (2010)

На конкурс

Однією з візитних карток Кам’янця-Подільського при в’їзді в Старе місто стала відновлена Свято-Троїцька церква. Цей храм є класичним прикладом поєднання сакральної і обороно – фортифікаційної функцій в одній споруді.

На превеликий жаль, в 30 – ті роки XX ст. у вирі атеїстичного терору, спрямованого проти всіх конфесій, храм був зруйнований. І лише в 2008 році зусиллями греко – католицької громади міста та пожертвами меценатів і влади міста його було відновлено.

Історія даної церкви точно відображає становище духовного життя міста та різну релігійну спрямованість влади , що була зумовлена перебуванням Поділля у складі різних політичних утворень.

Нині у наукових колах ведуться дискусії щодо часу заснування церкви. На думку деяких істориків, храм св. Трійці був найдавнішою православною культовою спорудою Кам’янця. Підтверджують цю теорію знахідки 20 типів плитки з підлоги храму, на яких зображенні візерунки гербів, притаманних II половині XIV ст. ( герби «Орла», «Порай», «Леліва») [додаток 1].

На підтвердження цього говорить і повідомлення настоятеля православного Свято – Троїцького монастиря, заснованого при церкві в 1722 році уніатськими монахами і в 1793 році переданого православним, Даниїла до губернського прокурора, в якому говориться про передачу князем Юрієм Коріатовичем 60 десятин землі з 9 садибами на Чернечому полі, де знаходились Руські фільварки та Воскресенська церква. Як доказ своїх слів, він приводив дарчу грамоту, яка засвідчувала акт передачі. Але цей документ не зберігся, тому деякі дослідники, в тому числі Я. Дашкевич ставить під сумнів його достовірність. [1 c. 78].

Але офіційно затверджена дата заснування церкви датується 1582 роком, в якому відбувся перша згадка про пожертву храмові вдовою Габкою Табаковою, садиби, розташованої неподалік церкви, на руки священика Василія. [ 3, С. 134]. Наступна згадка про існування церкви відноситься до 1593 року, московський паломник, який повертався із подорожі по Святій землі, Трифон Коробейников дав милостиню від імені царя Федора Васильовича з нагоди народження царівни Феодосії. Розмір пожертви складав 2 злотих священику Климентію і ще один служащому там диякону Михайлу. [ отчет ТК, С. 89]. Про щедрі земельні пожертви вірян свідчить передача ділянки Назаром Лавриновичем 13 квітня 1611 р. [1 c. 79].

В плані церква триконхова. Західна частина храму відділена аркою і в плані має вигляд квадрата на якому знаходиться дзвіниця. Склепіння над нею хрестове, тоді як над основною частиною храму воно півциліндричне. У Згідно з описом храм мав розміри: довжина (без притвору) 23,5 метра, а ширина (без конх) 7 м. Над вівтарем склепіння закінчується аркою і далі в апсиді переходить в чверть кулю. Дзвіниця мала площу 11м *10 м. [1,c. 78]. [Додаток 2]

Потрібно зазначити, що з XVI ст. церква виконувала функцію собору, тобто головного храму міста. При ній жили намісники або офіціали львівського митрополита.

Після передачі міста Османській імперії церква св. Трійці, як і інші християнські сакральні споруди, була перетворені в мечеть. ЇЇ посвятили другому візиру султана Мусахібу Мустафі. При мечеті діяла мусульманська релігійна організація вакфа, яка утримувалась на кошти п’ятьох сіл навколо Жванця. Відразу до церкви було прибудовано мінарет, висотою 10 м. Але після приєднання до Польщі його відразу розібрали. Після встановлення польської адміністрації у місті всі православні церкви були передані уніатам, згідно з пануючою релігійною політикою влади, яка включала покатоличення українського населення та витіснення православ’я унією. [1, c. 228 – 229].

Першим католицьким парохом був о. Краковський, якого з 1722 року замінили, переселені Афанасієм Шептицьким з Перемишля монахи чину Св. Василія Великого ( о.о. василіяни). В історії Кам’янця вони вписалися завдяки запеклій боротьбі з білим (одруженим) духовенством і троїцьким братством, яке віддавна існує при церкві. В кінці протистояння консисторія (духовна рада при єпископі) відлучила монахів від Церкви. Але апостольський нунцій (представник папи у державі) зняв анафему і оправдав отців, що ясна річ посилила вплив монастиря над приходами Кам’янеччини. З 1750 року йому підлягали всі інші монастирі, а у 1764 р. було надано привілей заснування церковних шкіл.

Збільшення впливу ордену зупинив II поділ Польщі В 1793 році, за яким Поділля Відійшло до Росії. Собор був переданий у власність православним, і попри всі спроби міського суду домогтися поверненню церкви у власність греко – католицької Церкви, споруда слугувала для потреб православної спільноти, аж до 30 років XX ст. [2, c. 66 - 70].

За свідченням Сіцінського церква станом на 1852 рік мала такий вигляд: дерев’яна восьмикутна башта знаходилась посередині і разом з дахом були покриті бляхою замість гонт. З церквою пов’язана дзвіниця чотирикутньої форми з п’ятьма дзвонами, з яких головний був пошкоджений. На дзвіниці стояв залізний хрест. Про жахливий стан будівлі свідчить, те що тиньк на дзвіниці і та на церкві обвалився. Реставраційні роботи були закінчені в 1854 році, відновлено підлогу та іконостас, а в 1859 році збільшено розміри вікон, відремонтовано дзвін і додано ще один, шостий по рахунку, вагою 170 пуд.

В такому вигляді храм проіснував до 1935 року, коли був розібраний.

На даний час храм переданий у власність галицької провінції чину св.Василія Великого Української греко-католицької Церкви. Зусиллями монахів цього ордену ведуться роботи над оздобленням внутрішнього інтер’єру церкви.

Враховуючи збільшення кількості та ріст греко – католицьких приходів в регіоні, доречно було утворити окрему церковно – адміністративну структуру на території Поділля з осідком у Кам’янці – Подільському, як місті перебування намісників львівського митрополита. А відбудованій Свято-Троїцькій церкві піднести до титулу єпископського собору, беручи до відома ту роль, яку вона зіграла в духовну розвитку українців в Кам’янці-Подільському.

Список використаної літератури:
1.Пламеницька О.Сакральна Архітектура Кам’янця на Поділлі: Монографія. – Кам’янець – Подільський: Абетка, 2005. – 256 c.
2. Будзей Олег. Вулицями Кам’янця-Подільського / Серія “Історичні місця України”. – Львів: Світ, 2005. – 272 с.
3. Сецинский Е. Каменец – Подольский. – К.,1895.

Бучковський Олександр, студент I курсу (18 років)

історичного факультету КПНУ ім. І. Огієнка

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Доречно:

  1. Петропавлівська церква. Фото Сергія Доманіцького (2010)
  2. Дарча грамота Сінана про будівництво вірменської церкви в Кам’янці-Подільському (із досліджень Я. Дашкевича)
  3. Дослідження Казанського собору у Кам’янці-Подільському: історія, архітектура, історіографія
  4. Дослідження вірменського храму св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам’янці-Подільському
  5. Діяльність ордену єзуїтів в Кам’янці – Подільському в XVI – XVII ст.
  6. ПЕТРОПАВЛІВСЬКА ЦЕРКВА XVI ст.
  7. Із освячення Казанського собору в Кам’янці-Подільському (30 серпня 1878 р.)

Коментарі

5 Responses to “Короткий нарис з історії Свято–Троїцької церкви в Кам’янці–Подільському”

  1. erm-sv каже:

    Цікава інфа. Але одразу, скажіть що то за посилання на [додаток ..], де вони ті додатки?..
    І ще питання по прочитаному.
    1. Так що виявляється церква раніше мала інший вигляд ніж зараз, тому що “за свідченнями Сіцінського” я її щось не впізнаю?
    2. То зараз це греко-католицька церква, правильно я зрозумів? Ніколи б не подумав що не православна…
    3. Чи чули ви щось про те як обставляється інтерєр храму зараз, по старинці, чи все по новому?
    4. А ви були всередині? Що там за скульптурна композиція з фонтанчиком, якийсь янгол?

  2. erm-sv каже:

    2-ге місце, а навіть прокоментувати свою статтю не наважився. Ганьба :(

    • Muza каже:

      https://kampod.name/doslidzhennya-kazanskoho-soboru-u-kamyantsi-podilskomu-istoriya-arhitektura-istoriohrafiya/comment-page-1#comment-1817 Та сама ситуація – прошу, будь ласка, не виливати стільки агресії на наших конкурсантів, перемоців, дійсних і майбутніх наших колег. Повір, вони знають більше, ніж я. І якби ти з ними особисто поспілкувався,а я думаю, що буде така нагода, то свої слова ти забереш швидко назад :lol: , відповіді від Олександра не було з технічних причин. :idea: :!: :!: :!:

      • erm-sv каже:

        Музо, де ви тут бачите агресію?.. По моєму митець що створив твір сам прагне щоб про нього запитували і може годинами про нього говорити, а тут така байдужість.
        І по-друге, це ж не на ваші питання не відповіли, вам напевно того незрозуміти… і не вас за них запитують, а те що знають потрібно доводити знаннями а не ховатись за плечі тендітної дівчини

        • Muza каже:

          Я відписала так, тому що в мене, наприклад, цілодобовий доступ до інету – а в багатьох студентів немає такого, багато немісцевих. Я ще раз наголошую, що це технічні причини. Можна організувати зустріч – і поспілкуватися вживу :wink: :wink: :wink: Зрозумій, що автори, не те що не хотіли тобі відписувати, вони просто не мали змогу відповісти. Може, вони не скоро побачать ось ці коментарі :!:

Залишити відповідь

Вам потрібно авторизуватися щоб залишити коментар, або зареєструватися