Мандрівник Ян Потоцький

Додав(ла) Muza on 09.12.2009

Олексадр Варнек. Ян Потоцький

Портрет Яна Потоцького. Худ. Олександр Варнек (1810).

З історією нашого міста тісно переплітаються історія представників роду Потоцьких.Впритул домініканського костелу зберігся їхній будинок [1]. До своїх родичів часто приїжджав Ян Потоцький (народився 8 березня 1761) – відомий польський письменник, автор роману “Рукопис, знайдений в Сарагосі”, що посів гідне місце в світовій класичній літературі, вчений-історик, мандрівник, публіцист та просвітитель [2].
Цей культурний діяч родом з фамільного помістя Пиків (Східне Поділля). Своє дитинство та юність провів у рідному краї. Ян був добре знайомий з Кам’янцем, адже як зазначалось вище – часто відвідував своїх рідних, зупиняючись у їхньому палаці.
У 1774-1778 роках викладав за кордоном в університетах Женеви і Лозани [3]. В 1778 р. вступив на службу до австрійського війська і взяв участь в бойових діях у Баварії . В 1779 р. прибув у Сицілію, Туніс, був учасником походу Мальтійського Ордену проти середземноморських піратів [4].
На поч. 90-х років пан Потоцький відвідав гарячі точки Іспанії, Сербії, Угорщини, Туреччини, Єгипту та інших країн. Перебуваючи під безпосереднім впливом від своїх вражень творчий авантюрист Ян написав пригодницькі книги, які, безсумнівно, являлись літературними шедеврами і тому принесли йому не чувану славу та визнання.
В 1788 році його обрали від подільської шляхти до польського сейму у Варшаві, там він виступає за проведення в країні прогресивних реформ [5]. У 1790 році був уже на барикадах французької революції в Парижі, де пристав за якобінців, а у 1972 р – Ян вже перебуває у вирі політичних подій Варшави та Поділля [6]. Далі майже 4 роки він жив у тульчинському родинному маєтку. Саме тут Ян Потоцький вклав свій талант історика у книгу, написану французькою мовою, “Коротку історію народів Росії”, завдяки якій автор був запрошений до Петербургу Олександром І. Саме з того моменту почалась його кар’єра службовця міністерства закордонних справ (до 1807) [7]. У цей період він підготував і видрукував французькою мовою для потреб царського уряду і науковців “Стародавню історію Подільської губернії”. Винятковість його творіння проявляється у тому, що Ян Потоцький чи не єдиний серед польських істориків поч. ХІХ ст. розглядав наш край, як східнослов’янські землі, що мали історичну спільність з народами України та Росії, не ідеалізуючи панування тут Литви та Речі Посполитої. Зробивши огляд минулих часів на Поділлі вперше в історичні літературі, хоч і консервативно, але все ж зробив спробу систематизувати й проаналізувати археологічні пам’ятки та історію старожитностей як джерело вивчення, подав схематичну історію первісної доби та середньовіччя й науково осмислив її. В “Археологічному атласі Європейської Росії” (1805), історик Потоцький обстоював тезу про автономність слов’ян, стійкість їх життя та розвитку, визнання їх значного впливу на культуру світової цивілізації, що була викликом для прихильником норманської теорії у поглядах на первісну і середньовічну історію корінних народів України та Росії [8] .
Ян був особистістю неординарною. Філіп Вігель в своїх “Записках”, опублікованих у “Руській старині” впродовж 1891-1893 рр., вказував на працьовитість Потоцького, як у німця, та легковажність вироблення висновків зі своїх відкриттів, як у поляка [9]. “Неутомимые его упражнения, беспрестанное напряжение умственных сил, вместе с игривостью самого живого воображения, кажется, были несколько вредны для его рассудка. Говорят, что жемчужины не что иное, как накипь в морских раковинах, их болезнь: так точно и легкое повреждение рассудка у Потоцкого произвело прекрасные перлы, два французские романа” [10] . Вігель, захоплюючись талантом Яна, відзначав, що його дивацтва були помітні й в самому одязі, “… он был в одно время и небрежен и чистоплотен, совсем не заботился о покрое платья своего, но всегда был изысканно опрятен. Иногда по недосугам не имел он времени дать обрезать себе волосы, и они почти до плеч у него развевались, как вдруг, в минуту нетерпения, хватал он ножницы и сам стриг их у себя на голове и вкривь и вкось, после чего, разумеется, смешил всех своею прической. В отношении к Головкину вел он себя отменно прилично, не подавал ему ни малейшего повода к неудовольствию, зато и не баловал излишнею почтительностью. Всегда углубленный в науку, он заслонял себя ею от наших сплетен, хотя и жил посреди них. Он был немного кривобок, и правое плечо было у него выше левого; имел лицо бледное, черты довольно приятные, глаза голубые и, нет в том
сомнения, точно помешанные…” [11].
Існує декілька версій щодо смерті Яна Потоцького. Перша така – після підписання Тільзітського миру він залишає державну службу і поселяється в помістях спочатку Волині, а з 1811 року постійно проживає в с.Уладові (Вінниччина), де завершує написання книги “Рукопис, знайдений у Сарагосі”. Важка хвороба, неможливість вести активний спосіб життя, бути в центрі світових подій призвели до психічного розладу. 11 грудня 1815 року власноручним пострілом у голову Ян Потоцький завершив свої земні справи [12]. Інша, яку я виявила, пов’язана з його нещасливим шлюбом. Творчі люди, взагалі, дуже вразливі по своїй натурі, і тому часто нерозділені почуття можуть занадто близько брати до серця і страждати через це. Він був одружений на дочці Станіслава Щенсни Потоцького – Констанції (1781–1852). Філіп Вігель вказує на те, що вона зраджувала Яну Потоцькому, а він все одно продовжував її кохати. Після того, як вона втекла з одним із родичів, у розпачі, вразливий та збентежений, він 15 грудня зарізався бритвою [13].

Зберігся портрет легендарного Яна роботи російського художника Олександра Варнека (1810) [14]. На ньому вчений зображений сидячи під фініковою пальмою із сувоєм з ієрогліфами, на фоні пірамід і двох вершників вдалині. Вся ця обстановка навіює справжній перебіг подорожей з життя автора, показує його нам, глядачам, як мандрівника Граф одягнений в чорну куртку з мережевим коміром, вона прикрашена зірками польського ордену Білого Орла та російського ордену Андрія Первозванного. Нагороди свідчать про великі заслуги Яна Потоцького перед суспільством.

Комарова Ольга,

гол.редактор сайту

1.  Расщупкін О.І. Кам’янець на Поділлі [Текст]/О.І. Расщупкін, С.В. Трубчанінов; [літ. ред. О.Будзей; худож. А. Затварницька, О. Комарова, Г.Якубовський; перекл. на польську А.Оліх; фот.: О. Макарова, А Затварницька, С.Трубчанінов, В. Невинний ]. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2008. – 112 с.– 61 С.
2. http://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/postati/potocki.html
3. Баженов Л.В. Alma mater подільского краєзнавства (місто Кам’янець-Подільський – центр історичної регіоналістики ХІХ – початку ХХІ століть). Наукове видання. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – 416 с. – 11 С.
4. Там же.
5. Там же.
6. Там же.
7. http://www.vostlit.info/Texts/rus13/Potockij/text.phtml?id=1142
8. Баженов Л.В. Alma mater подільского краєзнавства (місто Кам’янець-Подільський – центр історичної регіоналістики ХІХ – початку ХХІ століть). Наукове видання… – 12 С.
9. Вигель Ф.Ф. Записки: В 2 кн. – М., 2003. – Кн. 1 – С. 322.
10. Там же.
11. Вигель Ф.Ф. Записки: В 2 кн…. – С. 323.
12. http://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/postati/potocki.html
13. Вигель Ф.Ф. Записки: В 2 кн…. – Там же.
14. В. Варнек. К истории портрета И. О. Потоцкого // Наука в Сибири, №28-29 (2613-2614), 26 июля 2007 г. – С.15.

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Доречно:

  1. Мандрівний митець В’ячеслав Розвадовський
  2. МИКОЛА БОРИСОВИЧ ПЕТРОВ – ЛЮДИНА, НАУКОВЕЦЬ, ВЧИТЕЛЬ. Кліо №61 – жовтень 2008 року.
  3. Завальнюк Олександр Михайлович – ректор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка
  4. Михайло Коцюбинський та Подільска духовна семінарія
  5. Ми раді вітати наших перших гостей сайту!!!
  6. Кам’янецька подорож Петра І
  7. Лікар Едмунд Фаренгольц

Коментарі

One Response to “Мандрівник Ян Потоцький”

  1. erm-sv каже:

    Цікава особистість. Ніколи не чув про такого Потоцького. Цікаво ким він приходиться тому Потоцькому, що був викупив у Йосипа Вітте славнозвісну Софію, і ким – кам’янецькому Потоцькому (ім’я Міхал, здається), що жив біля Домініканського монастиря???

Залишити відповідь

Вам потрібно авторизуватися щоб залишити коментар, або зареєструватися