Неперевершенний сон Лаури

Додав(ла) Muza on 01.12.2009

Лаура

“Скульптуру тільки тоді можна вважати мистецтвом, якщо вона оригінальна, розкриває таємницю людської сутності, а все інше – ремісництво, – казав мій вчитель, який в свій час формував мої мистецькі погляди на творчість, відомий скульптор Гасанов Раміз Фірюз-огли і завжди уточнював. – Скульптор може ізваяти за своє життя два-три істинно талановитих витвори”.
І коли в подібному контексті мова заходить про творчість Віктора Бродського, відомого скульптора ХІХ ст., одразу з’являються асоціації, пов’язані саме з неповторною сплячою статуєю Лаури Пшездецької, дочки великого подільського маганта, адже, безсумнівно, це є шедевр світового мистецтва. Мабуть, не має жодного кам’янчанина, який би не був зворушений красою  “Лаури”, настільки автор живо та чуттєвістю втілив її вічний сон у мармурі. Надгробок панни Пшездецької справді став однією із візітівок нашого міста і ми вже не уявляємо каплиці Непорочного зачаття у кафедральному костелі св.Петра і Павла без цієї ніжної мармурової дівчини. Хоча все могло скластись зовсім по-іншому, адже “Лаура” прибула до нас із Чорного Острова – практично гостя, яка затрималась надовго, а, може, й оселилась назавжди…
Бродський Віктор Петрович, який родом з містечка Охотинці (тогочасної Волинської губернії) у віці 22 років (1848) вступив до Академії Мистецтв. Під час навчання під керівництвом митця Віталі молодий чоловік розвивав свій талант і здобув певних успіхів у своїй майстерності. З 1868 року В.Бродський – професор Петербурзької Академії Мистецтв. [1] Його творіння несуть красу і в Лозанні (пам’ятник інженера Красовського), у Варшаві (пам’ятник Мазаракі),  у Гранові (пам’ятник Понятовського). Особливо гарно з-під руки майстра народжувались мармурові скульптури. Чого тільки варті статуї “Зефір, що хитається на гілці” (Ермітаж, Санкт-Петербург), “Сплячий купідон”, “Перше признання в коханні”, мармурова група “Леді з лебедем”, “Розп’яття”, “Madonna del. Globo” (2 метри висотою, знаходиться у Ватикані) та багато інших. [2] Статуї пана Бродського вирізняються відмінним смаком, класичною правильністю форми та витонченістю.
Прекрасна скульптура Лаури досі зберігається у каплиці Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці. Вона у даний час знаходить на балансі Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника відносно до угоди про співробітництво, укладеної 30 жовтня 1997 року між музеем-заповідником і громадою римо-католицького Петропавлівськогокостелу. Католицька громада Чорного Острову ще у 2005 році забажала повернути скульптуру на її первинне місце. По-перше, про скульптуру згадали, тому що будівлю, в якій вона знаходилась, повернули знову релігійній громаді (у часи атеїзму у храмі зробили клуб у 1930-х роках [3]), по-друге, у тому ж відреставрованому костелі знаходиться склеп родини Пшездецьких, для якого Бродський і створив мармурову “Лауру”. Але колишній панський маєток, у якому місцеві ентузіасти мають бажання створити музей залишається все ж руїною. [4]
На жаль Лаурі Пшездецькій довелось позувати перед скульптором, перебуваючи вже на смертному ложі. Часто доводиться чути таку легенду, що ніби панянка впала з коня і зламала хребет. Батько повіз її на лікування в Італію і вона померла у дорозі. У польському тижневику “Тигоднік ілюстровани” за 1902 рік згадується, що Лаура померла на 21-му році свого життя від туберкульозу хребта. М.І.Квятковська в одному польському журналі висунула версію про те, що вона потонула в морі [5]. Є також версія, що дівчина покінчила життя самогубством. У будь-якому разі родинна Пшездецьких замовила надгробок своєї доньки найкращого і найвеличнішого скульптора Бродського, що навіть мав свою майстерню у Римі. Над скульптурою митець працював 2 роки [6].
На той час у мистецтві були досить актуальними так звані античні віяння і сюжети в оформленні. Тому не випадково біля мармурового смертного ложа Лаури сумує маленьке янголятко. Йому за античною міфологією, по суті,  потрібно загасити її померлу душу (яку символізував факел), тому купідончик має перо у руці. На передній частині мармурового надгробку є напис польською мовою: “Лаура, дівчина, згасла у розквіті літ. Її чудовий образ є вже в кращому світі”. Разом з Лаурою були перевезені бюсти її батька і, скоріш за все, її сестри. Мармурова книга розкрита на 21-й сторінці вказує символічно на рік смерті, тому припущення щодо іншої дати смерті дівчини являються необґрунтованими.
У 1938 році з родиннної крипти Пшездецьких у Чорному Острові до музею, під який було передано приміщення кафедрального костелу (жовтень 1935) був перевезений надмогильний пам’ятник Лаурі Пшездецькій, роботи Віктора Бродського [7]. Виникає питання, як же надгробок потрапив до Кам’янця-Подільського? А все досить просто, коли в атеїстичні часи руйнувалися релігійні храми та споруди та знищувалось усе церковне начиння, подібна доля не оминула і наш шедевр світового мистецтва. На скульптурі можна помітити відсутність хрестика в руках дівчини і зламаний факел. Подейкують, що пам’ятку намагались по-варварськи переробити на пролетарський манер. Історія зберегла записи тогочасного наукового співробітника Кам’янець-Подільського історичного музею Михайла Матвеєва, що витратив дуже багато зусиль і все ж добився від партійно-радянських органів дозволу та грошей на перевезення до нашого міста. [8] Для цього він був змушений переконувати, що цей рід свого часу дав багато вчених, діячів культури, що саме Костянтин Пшездецький був головним агрономом-селекціонером краю. [9].
Свого часу своє претендування на скульптуру заявили Московський музей імені Пушкіна і тогочасний Ленінградський музей російського мистецтва. [10] Але кам’янецькі працівники музею не віддавали Лаури, вказуючи ніби-то на те, що мармур дуже крихкий і переїзд зашкодить творінню Бродського, що й без того пережив багато поневірянь “у бур’янах”. І до того ж надгробок виявився досить масивним – аж чотири тонни. Але згодом почалась Велика Вітчизняна війна і про надгробок забули…
На відомому кладовищі Санта Верано в Римі є майже точна комія надгробку Лаури Пшездецької також роботи цього скульптора, який він створив значно пізніше. Той пам’ятник зроблений Енедіні Джордано Санна, яка померла при пологах, будучи дружиною міністра зовнішніх справ Італії Джузеппе Апостоли Джордано Санна. [11]. Ще під час самого процесу народження скульптури Лаури майстерню митця відвідало багато людей, які потім, враженні побаченим, розповідали усім про скульптурне диво, яке творить пан Бродський.
Мені здається, що ті, хто бачили Лауру, не можуть не погодитись з тим, що Віктор Павлович позбавив мармур його ж холодності. Коли споглядаєш мимовільно на цю білосніжну дівчину, то здається, що вона просто заснула, проте заснула чомусь справжнім непробудним сном. Цікаво, що ж сниться Лаурі?…

1. Троїцька Л. Мармурова Лаура // Кам’янець-Поділький вісник, 1993. – 6 лютого.
2. http://www.peoples.ru/art/sculpture/viktor_brodzkij/
3. Сис Т. Завдяки музейщикам // Кам’янець-Подільский вісник, 1993. – 24 квітня.
4. Михайло Василевський. Нові пристрасті за “Лаурою”// День, п’ятниця, 31 серпня 2007 – №145.
5. Троїцька Л. Мармурова Лаура… – Там же.
6. Михайло Василевський. Нові пристрасті за “Лаурою”… – Там же.
7. Расщупкін О.І. Кам’янець на Поділлі [Текст]/О.І. Расщупкін, С.В. Трубчанінов; [літ. ред. О.Будзей; худож. А. Затварницька, О. Комарова, Г.Якубовський; перекл. на польську А.Оліх; фот.: О. Макарова, А Затварницька, С.Трубчанінов, В. Невинний ]. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2008. – 112 с.
8. Сис Т. Завдяки музейщикам… – Там же.
9. Михайло Василевський. Нові пристрасті за “Лаурою”… – Там же.
10. Сис Т. Завдяки музейщикам… – Там же.
11. Троїцька Л. Мармурова Лаура… – Там же.

Сон Лаури
Скульптору Віктору Бродському і йому творінню присвячується…
Цікаво, що сниться Лаурі
Під мелодію давніх дзвіниць?
Можливо, часи минулі…
Не відкриють повіки зіниць.

Білі пальчики мармурові
Охололи, завмерли навік.
Вона тихо лежить у костьолі –
Так минає за роком рік.

Поряд миле стоїть янголятко
І сумує, що вмерла вона.
Поряд бюсти сестри і татка,
Й десь під нефом кружляє душа.

Цікаво, що сниться Лаурі?
Красива лежить, молода.
Всі спрямовують погляд в зажурі,
Із питанням: “ Чому ж вона?…”

16.09.2009

Вірш належить також перу пані Ольги Комарової.

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Доречно:

  1. Троїцька Лілія. Мармурова Лаура
  2. Креативні листівки з видами Кам’янця. Худ. Комарова Ольга (2009)
  3. Весняна подорож до Різницької башти (2010)
  4. Чарівні акварелі художника М.Тшебінського (поч.ХХ ст.)
  5. Брама Стефана Баторія. Передзимовий етюд Комарової Ольги (2008)
  6. Хтось забув про зиму…. Фото Комарової Ольги (зима 2008 року)
  7. Трояндовий цвіт Катедри. Фото Комарової Ольги (осінь 2009)

Коментарі

Залишити відповідь

Вам потрібно авторизуватися щоб залишити коментар, або зареєструватися