Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 5)

Додано scorpion on 16.01.2010

kostel

Кафедральний костел Св.Петра і Павла. Фото Комарової Ольги

З XV ст. північно-західний кут польського ринку замикали площа та цвинтар костелу св.Петра і Павла. Доречно зауважити, що розташування собору з його дільницею диктувалося певними містобудівними прийомами, що сформувалися також в містах Європи у ХП-ХШ ст., а у Кам’янці-Подільському утвердилися в XV ст. і збереглися до кінця XVІІI ст. [72] В історико-архітектурному нарисі про Кам’янець-Подільський за 1968 р. [73] висувається припущення, що Петропавлівський костел був зведений на місці колишнього давньоруського храму. Звичайно, це лише при¬пущення, тому що жодних писемних чи археологічних свідчень про наявність у цьому місці православного храму ХII-ХIV ст. не виявлено. Вважаємо, що храму там і не було, тому що кафедральний костел разом з ринком зводився за містобудівними нормами європейських міст, які докорінно відрізнялись від планувальних норм міст Галицько-Волинської держави ХII-ХII ст. До помилкових висновків щодо часу започаткування храму дійшли і автори брошури “Кафедральний костьол св. апостолів Петра і Павла” [74]. Вони намагаються занизити час появи цього храму і проводять думку, що начебто вже у XIV ст. він існував і був кафедральним, не підтверджуючи свою думку документально.

Писемні джерела засвідчують, що костел св.Петра і Павла зведено у XV ст. одночасно із Польським ринком. Найдавніші писемні відомості про храм польський історик О.Яблоновський відніс до 1450 р. [75] У другій половині XV ст., як стверджує О.Прусевич, він стає кам’яним. Разом із храмом формувався і його цвинтар. Дослідники середньовічних міст стверджують, що одночасне виникнення майдану-ринку польської громади та храму св. Петра і Павла у середині XV ст. – явище не випадкове і запозичене у містах Західної Європи. Найбільш вдалим проявом формування і функціонування у місті двох площ (ринкової та соборної) виступають Монпазьє у Франції, Болонья в Італії, Краків у Польщі [76], Львів [77] в Україні і т.д. Собор та його площа з цвинтарем символізували центр релігійного життя католицького населення міста.

Вивчаючи специфіку взаємного розташування ринкової та соборної площ у західних і центральноєвропейських містах, російський історик містобудування А.Бунін простежив для них три харак¬терних прийоми. Перший із них зводився до того, що соборна та ринкова площі роз¬міщувалися роздільно, на значній відстані одна від одної у межах міста. Другий проявлявся у тому, що ринкова і соборна площі виникали на загальній території і формувалися навколо ратуші та собору, розділяючись між собою лише одним рядом забудованих садиб або торгових приміщень. Суть третього із них полягає у тому, що соборна і ринкова площі змикалися між собою в одному загальному куті [78]. У Кам’янці Польський ринок із садибою собору дотикався у північно-західному куті. Розташу¬вання соборної і ринкової площ у центральній частині міста саме таким чином формували неповторний ансамбль, у якому вдало поєднувалися архітектурні форми ратуші із навколишньою забудовою та католицького храму св. Петра і Павла з великою садибою, цвинтарем, дзвіницею і відповідними службами.
Планувальна структура та соціальна топографія Польського ринку безпосереднім чином впливала на формування вуличної мережі міста і, в першу чергу, кварталів польської громади. Та це і не випадково, адже саме від Польського ринку у південному й північному напрямах тягнулися вулиці до Руського і Вірменського ринків, а також до міських воріт (Руських і Польських) та до замку. Так, до останнього з Польського ринку можна було потрапити вулицями Вознесенською і Замковою. До Руського ринку і Польських воріт від Польського ринку, через квартали мешканців польської громади, тягнулися вулиці Татарська, Зантуська, Францисканська (Єзуїтська), Вулиця від замку понад скелею та інші. Говорячи про квартал, який знаходився в межах вулиць Троїцької, Татарської, Зантуської та південної перії Польського ринку, зауважимо, що головною архітектурною домінантою в ньому з XVI ст. виступав костел св.Лазаря зі школою та шпиталем. Своїм фасадом він виходив на вул. Троїцьку. З боку названої вулиці, на кінець XVII ст., в межах вказаного кварталу, локалізувалося 11 садиб, в числі яких зафіксовано домоволодіння гайдука Біндуса, Павла Боднаря, пані Оленецької, міщан Микити та Потуровича, пана Ходиковського, ксьондза Кочевича, пана Федора Славніча, пана Секжешовського, хорунжого пана Гумецького та міщанина Миколи Бондаря. В той же час п’ять садиб прив’язувалося до вул. Зантуської і десять – виходило на вул. Татарську [79]. Щодо вул. Зантуської, то її формували садиби кам’янецького гарматника Гане, цирульника Бальцера, Климентія Гайдука, катівні та пана Сандурського [80]. Важливо підкреслити, що вул. Татарська, окрім міщан – бюргерів, була досить облюбована багатою подільською шляхтою ще з кінця XV– початку XVI ст. Так, у 1525 р. на цій вулиці мешкав Шимко Українець, в 1536 р. тут закупили будинки шляхтич Лукаш Угорець [81] та Мітко з Грудка-Бедрихова за 30 кіп подільських грошей [82].

Інтенсивно забудованою в XV-XVIII ст. виступала і вул. Францисканська (з початку XVII ст. Єзуїтська). Вона тягнулася паралельно до вул. Від замку понад скелею у напрямку південь – північ. З вулиці Замкової нею можна було потрапити у північній частині міста до палацу Потоцьких та до Руського ринку. Саме на цій вулиці знаходилися з XIV до XVIII ст. францисканський монастир, а дещо пізніше – костел св. Катерини, костел, бурса і колегіум єзуїтів. На цю ж вулицю виходив фасад костелу св. Петра і Павла, фасад єпископського католицького палацу, тил садиби кармелітського костелу, монастирські приміщення і костел домініканок XVIII ст., садиби таких міщан кінця XVI – початку XVII ст., як Альберта Калиновського, Ядвіги Босковни, шляхтича Варшавського [83] і т.д. На 1700 р. вулицю Єзуїтську формувало вже 27 садиб [84], більшість з яких локалізувалося у північній і південній її частинах. Так, направляючись нею від Кушнірської башти у південному напрямі, вздовж вулиці по обидва боки розташовувалися: садиба Матіаша Фурмана, кам’яно-земляна батарея св. Трійці, кам’яниця Подільського підкоморія, кам’яний дворик пана Смажовського, будований домик кам’янецького регента, будований домик отців єзуїтів, кам’яниця мурована “отців єзуїтів кам’янецької колегії і костел”, що зі своєю садибою тягнулися аж до парафіяльного костелу і т.д.. Збереглися креслення єзуїтського двору XVII ст. з костелами (старим і новим), бурсою, колегіумом, господарським двором та конвіктом [85], котрі досить детально відтворюють планувальну структуру цього куточка міста, яка збереглася у такому стані до кінця XVIII ст. Південніше від садиби єзуїтського костелу і його школи, з середини XV ст. окремий квартал займала садиба костелу св. Петра і Павла, а до північно-східного кута підступала садиба Богуша, на яких з початку ХVIII ст. сформувався комплекс садиби кармелітів босих.

Отже, писемні джерела та дослідження науковцями різних напрямів розвитку Кам’янця-Подільського в епоху середньовіччя й у нові часи дають можливість ствер¬джувати, що виникнення Польського майдану-ринку та костелу св.Петра і Павла відноситься до середини XV ст., а їхня історико-топографічна еволюція упродовж другої половини XV-XVІІI ст. обумовлювалася містобудівними нормами, що були запозичені у європейських міст ХП-ХШ ст. Намагання О.Пламеницької “доводити”, що у межах Польського ринку у II-Ш ст. н.е. функціонував римський табір, у ХІІ-ХIII –головний майдан руської громади міста часів Галицько-Волинської держави, а у XIV ст. – ринок Кам’янця литовських часів – залишаються без наукових аргументів.

72. Петров М.Б. Про час виникнення та історико-топографічну еволюцію Польського ринку у Кам’янці-Подільському (XV-XVIII ст.) // Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки. – Хмельницький, 1999. – С.80-87.

73. Пламеницька Є.М., Винокур І.С., Хотюн Г.М., Медведовський І.I. Кам’янець-Подільський: історико-архітектурний нарис. – К., 1968. – С.94.

74. РасщупкінО., Сторчовий В. Кафедральний костьол св. апостолів Петра та Павла. – Кам’янець-Подільський, 1997. – С.19.

75. JablonovskiA. Pisma. – Т.ІV – Wołyń, Podole i Rus Czerwona. Warszawa, 1911. – S.304.

76. Бунин А.В. Градостроительство рабовладелческого строя и феодализма. – Т.1. Издание второе. – Москва, 1979. – С.148.

77. Трегубова Т. Реконструкція розпланування середньовічного Львова за писемними джерелами // АСУ.–3. – Ч.2. – К., 1996. – С.25.

78. Бунин А.В. Градостроительство… – С.148-152.

79. Описание города Каменца. – Там само.

80. Там само.- С.323-324.

81. Kiryk F. Z dziejow –S.74.

82. Ibid.-S.76.

83. Sroczyńska J. Nieznane dzieje budowy klasztoru i kościola jezuitόw w Kamiencu Podolskim // Kamieniec Podolski. Studia z dziejόw miasta i regionu.-T.2.-Krakow: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej,2005.-S.245-246.

84. ЦДІАУК.-Ф.38. –Оп.1.-Спр.41.-Арк.8.

85. Sroczyńska J. Nieznane dzseje.- S.311.

Повернутися до:

частини 1

частини 2

частини 3

частини 4

Закладки:
  • Print
  • Digg
  • Sphinn
  • del.icio.us
  • Facebook
  • Mixx
  • Google Bookmarks
  • Blogplay

Коментарі

One Response to “Петров М.Б. Квартали польської громади Кам’янця-Подільського ХV-XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста (частина 5)”

Залишити відповідь